Горчаков Петро Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Горчаков Петро Андрійович
Народився23 листопада 1917(1917-11-23)
село Боринське Задонського повіту Воронезької губернії, тепер Липецького району Липецької області, Російська Федерація
Помер18 травня 2002(2002-05-18) (84 роки)
Москва, Росія
ПохованняКунцевський цвинтар
ГромадянствоСРСР СРСР, Росія Росія
Національністьросіянин
Діяльністьполітик
Alma materВійськово-політична академія імені Ленінаd
Учасникнімецько-радянська війна
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
Військове званнягенерал-полковник
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня медаль Жукова медаль «За бойові заслуги» ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР» медаль «У пам’ять 850-річчя Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «За зміцнення бойової співдружності» медаль «За освоєння цілинних земель» Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі орден Червоного Прапора Jubilee Medal "60 Years of the Mongolian People's Army"
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Горчаков.

Петро Андрійович Горчаков (нар. 23 листопада 1917(19171123), село Боринське Задонського повіту Воронезької губернії, тепер Липецького району Липецької області, Російська Федерація — 18 травня 2002, місто Москва) — радянський військово-політичний діяч, член Військової ради — начальник політуправління Прибалтійського військового округу, член Військової ради — начальник політуправління Ракетних військ стратегічного призначення СРСР, генерал-полковник (15.12.1972). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1971—1986 роках. Депутат Верховної ради Латвійської РСР 7-го скликання. Депутат Верховної ради СРСР 8—11-го скликань. Герой Радянського Союзу (17.10.1943).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. Закінчив Боринську семирічну школу в 1933 році. З 1933 року працював плановиком автопарку Боринської машинно-тракторної станції, з лютого 1936 року — інспектор політосвіти Боринського районного відділу народної освіти, з травня 1936 року — завідувач відділу політнавчання і секретар Боринського районного комітету комсомолу (ВЛКСМ). У 1937 році закінчив Воронезьке відділення інституту заочного навчання партактиву.

У Червоній Армії з жовтня 1938 року. Перебував на політичній роботі у військах: з 1938 року — відповідальний секретар комсомольського бюро батальйону військ повітряного спостереження, оповіщення і зв'язку Забайкальського військового округу, з 1939 року — помічник із комсомольської роботи начальника політичного відділу спецчастин Читинського гарнізону.

Член ВКП(б) з 1939 року.

З 1940 року — інструктор із комсомольської роботи політичного відділу штабу Забайкальського військового округу. Потім служив відповідальним секретарем партійного бюро окремого батальйону військ повітряного спостереження, оповіщення і зв'язку Забайкальського військового округу. У травні 1941 року демобілізований.

У червні 1941 — завідувач відділом пропаганди і агітації Боринського районного комітету ВКП(б) Воронезької області.

Знову в Червоній армії з червня 1941 року. Учасник німецько-радянської війни з 29 червня 1941 року. Брав у бойових діях на схід від міста Бреста. Закінчив курси удосконалення політичного складу РСЧА Орловського військового округу в 1942 році.

У січні — травні 1942 року — відповідальний секретар партійного бюро 474-го стрілецького полку 6-ї гвардійської стрілецької дивізії, в травні — липні 1942 року — старший інструктор із пропаганди політичного відділу 6-ї гвардійської стрілецької дивізії. Воював на Брянському фронті. У березні 1942 року в районі міста Болхова (Орловська область) був поранений.

У липні 1942 — жовтні 1943 року — військовий комісар і заступник командира 1033-го стрілецького полку із політичної частини. Воював на Брянському (жовтень 1942 — березень 1943), Центральному (березень — жовтень 1943) і Воронезькому (жовтень 1943) фронтах. У лютому і липні 1943 року був поранений. 10 жовтня 1943 року в боях на річці Тетерів був важко поранений (четвертий раз за війну) і до січня 1944 року перебував у госпіталі.

За мужність і героїзм, проявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року підполковнику Горчакову Петру Андрійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

У серпні 1944 року закінчив Вищі курси удосконалення політичного складу Червоної армії. У вересні 1944 — травні 1945 року — начальник політичного відділу 276-ї стрілецької дивізії 4-го Українського фронту.

У серпні 1945 — березні 1946 року — начальник політичного відділу Курсів удосконалення офіцерського складу піхоти Кубанського військового округу. Потім служив начальником політичного відділу 129-ї стрілецької дивізії (в Білоруському військовому окрузі) і начальником політичного відділу 2-ї окремої гвардійської стрілецької бригади (в Київському військовому окрузі). У 1949—1950 роках — начальник політичного відділу 4-го гвардійського стрілецького корпусу (в Ленінградському військовому окрузі; місто Таллінн, Естонія).

У вересні 1950 — листопаді 1956 року — начальник політичного відділу 5-ї армії (в Приморському і Далекосхідному військових округах; місто Ворошилов, нині місто Усурійськ Приморського краю).

У 1954 році заочно закінчив Військово-політичну академію імені Леніна.

У 1956—1959 роках служив старшим інспектором в Головному політичному управлінні Радянської армії і Військово-морського Флоту. У 1959—1962 роках — член Військової Ради — начальник політичного відділу 3-ї армії (в Групі радянських військ у Німеччині). У 1962—1965 роках — 1-й заступник начальника політичного управління Московського військового округу.

У травні 1965 — серпні 1970 року — член Військової ради — начальник політичного управління Прибалтійського військового округу (штаб — в місті Рига Латвійської РСР). У 1969 році закінчив Академічні курси при Військово-політичній академії імені Леніна.

У серпні 1970 — грудні 1985 року — член Військової ради — начальник політичного управління Ракетних військ стратегічного призначення СРСР.

У 1985—1987 роках — військовий консультант Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

З листопада 1987 року — у відставці в місті Москві.

Помер 18 травня 2002 року. Похований на Кунцевському кладовищі в Москві.

Військові звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Горчаков_Петро_Андрійович&oldid=36134869