Очікує на перевірку

Гринфельд Надія Євгенівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гринфельд Надія Євгенівна
Народилася18 грудня 1887(1887-12-18)
Кишинів, Бессарабська губернія, Російська імперія
Померла1918
Бендери
Країна Російська імперія
 Молдовська Демократична Республіка
Діяльністьполітична діячка
ПосадаЧлен Парламенту Молдовиd
ПартіяБунд

Надія Євгенівна Гринфельд (уроджена Кенигшац; 1887, Кишинів — ?) — бессарабський політик, одна з двох жінок-депутатів «Сфатул Церій» (1917—1918).[1]

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася в родині присяжного повіреного Євгена Семеновича (Самойловича) Кенигшаца (1861, Бєльці — 1939, Кишинів)[2] і Ольги Вільгельмівни (Василівни) Бернштейн (з потомствених лікарських династій; дід — Самуїл Ісаакович Кенигшац — був міським лікарем Бельц; інший дід — Вільгельм Вікентійович Бернштейн — був лікарем в Кишиневі та колезьким радником).[3][4][5] Її бабуся — Марія Григорівна Кенигшац (уроджена Коган) — була літератором і співробітницею газети «Тижнева хроніка „Сходу“» (1882—1883); друкувалася також у «Світанку»[6][7][8].

У 1903 році стала членом кишинівського відділення Бунду, пізніше — членом РСДРП.[9][10][11] Була активна в меншовицьких організацій в Одесі, Києві і Санкт-Петербурзі (згодом у Петрограді і Кронштадті).[12][13][14]

Як член «Сфатул Церій» займала політичну позицію, протилежну Олені Алістар (другої жінки-депутата цього органу).[15][16] Ратувала за незалежність Бессарабії від Румунського королівства в перехідний період з подальшим приєднанням до Росії.[17][18] 2 грудня 1917 року «Сфатул Церій» проголосив створення Молдавської Народної Республіки.[19]

Надія Гринфельд (як і її батько) є однією з основних персонажів п'єси і романа Семена Рєзніка «Кривава карусель» (під ім'ям Фріда Кенигшац, курсистка, 25 років).[20]

Родина

[ред. | ред. код]

Її батько, Євген Семенович  Кенигшац, в 1917—1918 роках був гласним Кишинівської міської Думи, членом «Сфатул Церій» і помічником комісара Тимчасового уряду у місті.[21] Мати, Ольга Вільгельмівна Кенигшац, була керуючою денним дитячим притулком.[22]

  • Чоловік — присяжний повірений Петро Ісакович Гринфельд (1877 — після 1939), соціал-демократ, у 1900—1907 роках брав участь у діяльності Бунду в Кишиневі, Одесі, Києві, в 1904 році був делегований на Бернську конференцію Бунда, а в 1917 році був висунутий кандидатом у депутати Установчих Зборів за списками РСДРП(о).[23]
    • Син — Лев Петрович Гринфельд (1908—?).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. "Grinfeld, Nadejda E", in Iurie Colesnic, Sfatul Tarii: Enciclopedie (Chisinau: Editura Museum 1998), p. 173.
  2. У записах про народження кишинівського міського рабина записаний як Ізраїль-Євген Самойлович Кенигшац.
  3. Jews involved in public life of Bessarabia, from books of Annual 1862, 1872, 1875 and 1893 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]: Доктор медицини Самуїл Ісаакович Кенигшац був також дійсним членом Бессарабського статистичного комітету.
  4. Князь Сергій Урусов «Записки губернатора». Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 29 березня 2019.
  5. Letter from S. Ghelman to Mr. M. Meyerson (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 квітня 2021. Процитовано 29 березня 2019.
  6. Словник псевдонімів російських письменників, вчених і громадських діячів. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 29 березня 2019.
  7. Марія Кенигшац. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 29 березня 2019.
  8. Літопис 10. Випуск 6. У 2 частинах. Частина 1. 1880—1884 [Архівовано 15 серпня 2018 у Wayback Machine.] Збереглася її листування з В. С. Аксакових.
  9. The Tribe of Dina. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 29 березня 2019.
  10. Rebekka Denz «Bundistinnen». Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 29 березня 2019.
  11. Вперёд, в прошлое!. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 29 березня 2019.
  12. Василе Дива «Спаплюжена свобода». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 29 березня 2019.
  13. Гринфельд Надія Євгенівна. Архів оригіналу за 29 травня 2013. Процитовано 29 березня 2019.
  14. Modern Jewish History: Bundist Counterculture In Interwar Poland. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 29 березня 2019.
  15. Володимир Анікін «Лютий 17-го року і бессарабське єврейство» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 29 березня 2019.
  16. În Basarabia (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 травня 2014. Процитовано 29 березня 2019.
  17. Прогулки по Кишинёву. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 29 березня 2019.
  18. Так починалася «уніря». Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019.
  19. Нашествие румынских армий. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 29 березня 2019.
  20. С. Е. Резнік «Кривава карусель». Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 29 березня 2019.
  21. З протоколу допиту свідка Євгена Кенигшаца, 45 років, кандидата права. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019.
  22. Королівське скарб[недоступне посилання з Июнь 2018]
  23. Російські соціалісти й анархісти. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019.