Гідроксид заліза(II)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гідроксид заліза(II)

Гідроксид заліза(II)
Ідентифікатори
Номер CAS 18624-44-7
Номер EINECS 242-456-5
SMILES [OH-].[OH-].[Fe+2][1]
InChI InChI=1S/Fe.2H2O/h;2*1H2/q+2;;/p-2
Властивості
Молекулярна формула Fe(OH)2
Молярна маса 89,86
Зовнішній вигляд коричневі або буро-оранжеві кристали
Густина 3,4
Розчинність (вода) 5,2× 10−5
Основність (pKb) 1,92
Структура
Кристалічна структура тригональна
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo
298
−493 кДж/моль
Ст. ентропія So
298
+92 Дж/(К·моль)
Теплоємність, co
p
97 Дж/(К·моль)
Небезпеки
NFPA 704
0
0
0
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Гідрокси́д залі́за(II) — неорганічна речовина з формулою Fe(OH)2, сполука заліза. Амфотерний гідроксид із переважанням основних властивостей. Кристалічна речовина білого (іноді із зеленуватим відтінком) кольору, на повітрі згодом темніє. Одна з проміжних сполук при іржавленні заліза.

Знаходження у природі[ред. | ред. код]

Гідроксид заліза(II) зустрічається в природі у вигляді мінералу амакініту, який містить домішки магнію та марганцю (емпірична формула Fe0,7Mg0,2Mn0,1(OH)2). Колір мінералу жовто-зелений або світло-зелений, твердість за Моосом 3,5-4, густина 2,925-2,98 г/см3[2].

Фізичні властивості[ред. | ред. код]

Чистий гідроксид заліза(II) — кристалічна речовина білого кольору на фото — коричневий колір. Іноді має зелений відтінок через домішки гідроксиду заліза(III). Згодом на повітрі темніє внаслідок окиснення. Нерозчинний у воді (розчинність 5,8 × 10−6 моль/л). При нагріванні розкладається. Має тригональну сингонію кристалічної ґратки[3].

Хімічні властивості[ред. | ред. код]

Гідроксид заліза(II) вступає в такі реакції[3].

Виявляє властивості основи — легко вступає в реакції нейтралізації з розведеними кислотами, наприклад, із хлоридною (утворюється розчин хлориду заліза(II)):

У жорсткіших умовах виявляє кислотні властивості, наприклад, із концентрованим (більше 50 %) гідроксидом натрію при кипінні в атмосфері азоту утворює осад тетрагідроксоферату (II) натрію :

Не реагує з гідратом аміаку. При нагріванні реагує з концентрованими розчинами солей амонію, наприклад, хлориду амонію:

При нагріванні розкладається з утворенням оксиду заліза(II):

У цій реакції як домішки утворюються металічне залізо і оксид заліза(III) — заліза(II) (Fe3O4).

У вигляді суспензії при кип'ятінні в присутності кисню повітря окиснюється до метагідроксиду заліза. При нагріванні з останнім утворює оксид заліза(III)-заліза(II):

Ці реакції також відбуваються (повільно) в процесі іржавлення заліза.

Отримання[ред. | ред. код]

Гідроксид заліза(II) можна отримати у вигляді осаду в обмінних реакціях розчинів солей заліза(II) з лугом, наприклад:

Утворення гідроксиду заліза(II) є однією зі стадій іржавлення заліза:

Також гідроксид заліза(II) можна отримати електролізом розчину солей лужних металів (наприклад, хлориду натрію) при перемішуванні. Спочатку утворюється сіль заліза, яка при реакції з гідроксидом натрію, що утворився, дає гідроксид заліза. Щоб отримати двовалентний гідроксид, потрібно вести електроліз за великої густини струму. Реакція в загальному вигляді:

Застосування[ред. | ред. код]

Гідроксид заліза(II) знаходить застосування при виготовленні активної маси залізо-нікелевих акумуляторів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ferrous hydroxide
  2. Аманкинит на webmineral.com. Архів оригіналу за 21 квітня 2012.
  3. а б Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Реакции неорганических веществ: справочник / Под ред. Р. А. Лидина. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Дрофа, 2007. — С. 179. — ISBN 5-7107-8085-5.