Дачієв Хансултан Чапаєвич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дачієв Хансултан Чапаєвич
Народження12 грудня 1922(1922-12-12)
село Герзель-Аул (нині Гудермеський район), Чеченська автономна область, Горська АРСР, РРФСР
Смерть2001(2001)
Гудермес, Чеченська Республіка, Росія
Країна СРСР
ПриналежністьСРСР СРСР → Росія Росія
Рід військпіхота
Роки служби1941—1946
ЗванняМолодший лейтенант
Війни / битви
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
CMNS: Дачієв Хансултан Чапаєвич у Вікісховищі

Хансултан (Хансолта) Чапаєвич Дачіев[1] (12 грудня 1922 року, село Герзель-Аул, Гудермеський район, Чеченська автономна область, Горська АРСР, РРФСР — травень 2001, Гудермес, Чеченська Республіка, Росія) — молодший лейтенант Радянської Армії, учасник Німецько-радянської війни, командир взводу кавалерійської розвідки, Герой Радянського Союзу (1944).

Біографія

[ред. | ред. код]
Герой Радянського Союзу Хансултан Дачієв. Барельєф у Меморіалі слави (Грозний).

Хансултан Дачієв народився 12 грудня 1922 року в селі Герзель-Аул (нині Гудермеський район Чечні) в сім'ї селянина. Закінчив п'ять класів школи. Працював секретарем сільради. У 1941 Дачієв був призваний на службу в Робочо-селянську Червону Армію. З червня 1942 — на фронтах Німецько-радянської війни. До вересня 1943 року гвардії червоноармієць Хансултан Дачієв був розвідником 58-го гвардійського кавалерійського полку 16-ї гвардійської кавалерійської дивізії 7-го гвардійського кавалерійського корпусу 61-ї армії Центрального фронту. Відзначився під час битви за Дніпро[2].

У ніч із 23 на 24 вересня 1943 року Дачієв із товаришем переправився через Дніпро у районі села Нивки Брагінського району Гомельської області Білоруської РСР. На західному березі він розвідав ворожу оборону на глибину до двох кілометрів, а потім, незважаючи на масований ворожий вогонь, успішно доставив цінні розвідувальні дані до штабу полку. Дії Дачієва дозволили всій дивізії з ходу переправитися через Дніпро 26 вересня 1943[2].

Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про присвоєння звання Героя Радянського Союзу генералам, офіцерському, сержантському та рядовому складу Червоної Армії» від 15 січня 1944 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками» і виявленими при цьому відвагою червоноармієць Хансултан Дачієв був удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» за номером 3201[2][3].

1944 року Дачієв закінчив Новочеркаське кавалерійське училище. Командував шабельним, потім стрілецьким взводом. Брав участь у штурмі Берліна. У 1946 році у званні молодшого лейтенанта Дачієва було звільнено в запас. Проживав у місті Джалал-Абад Ошської області Киргизької РСР[2].

Працював у торгівлі. У 1952 році написав Лаврентію Берії листа з проханням реабілітувати чеченський народ. Йому приписали розтрату та посадили на 20 років. Під час арешту забрали його парадний костюм разом із усіма нагородами[4]. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 травня 1955 Хансултан Дачієв був позбавлений звання Героя Радянського Союзу[2].

Кілька років відбував термін у Східлагу Свердловської області. Було звільнено після того, як Мовлід Вісаїтов, який працював тоді у МВС Чечено-Інгуської АРСР, написав клопотання про помилування. 21 серпня 1985 року, після того, як Дачієв написав листа Михайлу Горбачову, був поновлений у цьому званні і йому було повернуто всі нагороди[4].

Коли під час другої чеченської війни вийшла постанова Думи про амністію добровільно сформованих зброї, Дачієв ходив із цією постановою і закликав бойовиків припинити бойові дії. Понад сто людей дослухалися до його заклику[4].

Переніс два інфаркти. Останні роки жив у Гудермесі. Помер у травні 2001 року[2].

Був нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, а також низкою медалей[2].

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ В Указе о награждении званием Героя Советского Союза — Дачиев Хан Султанович
  2. ↑ а б в г д е ж Дачієв Хансултан Чапаєвич. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  3. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 15 января 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — № 4 (264). — Число 23 (1). — С. 1. Архівовано з джерела 24 вересня 2021. Процитовано 27 листопада 2021.
  4. ↑ а б в Васенина.
  5. ↑ Ушел из жизни народный писатель Чечни Хож-Ахмед Берсанов. grozny-inform.ru. Информационное агентство «Грозный-информ». 24 березня 2018. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 1 квітня 2018.
  6. ↑ Россия, Чеченская Республика, Грозный, улица имени Х. Ч. Дачиева. yandex.ru/maps. Архів оригіналу за 1 квітня 2018. Процитовано 27 червня 2017.
  7. ↑ улица Дачиева на карте Гудермеса. mapdata.ru. Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 27 червня 2017.
  8. ↑ Почтовый индекс улица Дачиева, с. Энгель-юрт, Гудермесский р-н. index.kodifikant.ru. Архів оригіналу за 1 квітня 2018. Процитовано 27 червня 2017.
  9. ↑ село Джалка улица Дачиева. addsmap.ru. Архів оригіналу за 1 квітня 2018. Процитовано 27 червня 2017.
  10. ↑ улица Дачиева в поселке городского типа Ойсхар на карте. addressmap.org. Архів оригіналу за 1 квітня 2018. Процитовано 27 червня 2017.

Література

[ред. | ред. код]
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • Ахмадиев Т. Х. Башкирская гвардейская кавалерийская. — Уфа, 1999.
  • Слава башкирских конников. — Уфа : Китап, 2005.
  • Муса Гешаев. Знаменитые чеченцы. — М. : Мусаиздат, 2006. — Т. 4. — С. 594—633. — 2000 прим.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дачієв_Хансултан_Чапаєвич&oldid=43001012