Джонні Шайнс

Джонні Шайнс
Шайнс під час виступу на блюзового фестивалі в Чикаго, 1991
Шайнс під час виступу на блюзового фестивалі в Чикаго, 1991
Основна інформація
Дата народження	26 квітня 1915(1915-04-26)
Місце народження	Frayserd, Мемфіс, Теннессі, США
Дата смерті	20 квітня 1992(1992-04-20) (76 років)
Місце смерті	Таскалуса, Алабама, США
Причина смерті	інсульт
Роки активності	1932–1992
Громадянство	США
Професія	музикант
Інструменти	гітара, вокал
Жанри	блюз
Псевдоніми	Шу Шайн Джонні
Лейбл	Blind Pig, Chess, J.O.B., Vanguard
Файли у Вікісховищі

Джо́нні Шайнс (англ. Johnny Shines), повне ім'я Джон Нед Лі Шайнс-молодший (англ. John Ned Lee Shines, Jr.; 26 квітня 1915, Фрейзер, Теннессі — 20 квітня 1992) — американський блюзовий співак і гітарист. Член Зали слави блюзу (1992).

Біографія

Народився у Фрейзері (штат Теннессі). Син Джона Шайнса і Вірнетер «Ві» Фрезіер. З 6 років мешкав у Мемфісі. На половину з музичної сім'ї, він навчався гри на гітарі у своєї матері й підлітком, натхненний прикладом Чарлі Паттона, Блайнд Лемон Джефферсона, Лонні Джонсона і молодого Гауліна Вулфа, грав разом зі своїми друзями на вулиці. У 1932 році переїхав в Г'юз (штат Аризона) і почав працювати навспільником, продовжуючи займатися музикою на стороні, а в 1935 році вирішив спробувати себе вже як професійний музикант. У 1934 році Джонні познайомився з Робертом Джонсоном і почав супроводжувати Джонсона в його мандрах по маршруту придорожніх закусочних півдня, виступаючи скрізь, де можна було влаштувати ангажемент; їдучи все більше на північ, вони дісталися до Віндзора (Онтаріо), де з'явилися в місцевій радіопрограмі. Після 3-х років спільних подорожей, які дуже зблизили Шайнса з Джонсоном, їхні шляхи розійшлись в Арканзасі в 1937 році, а в 1938 році Джонсон помер.

Шайнс продовжував виступати на півдні впродовж декількох років, а в 1941 році вирішив вирушити на північ в надії підшукати роботу в Канаді, а там вже сісти на корабель до Африки. Замість цього, коли він приїхав до Чикаго, його кузен відразу ж запропонував йому роботу на будівництві, і Шайнс залишився. Він почав виступати на місцевій блюзовій сцені, і тут в 1946 року зробив свої найперші записи — чотири пісні для Columbia Records, які лейбл не погодився випустити. 23 жовтня 1950 року він з'явився на Chess Records, зробивши записи під псевдонімом Шу Шайн Джонні («Joliet Blues»/«So Glad I Found You»), однак їхній випуск був скасований. Весь цей час він перебував у пошуку роботи як музикант для концертних виступів або сесійних записів. У 1952–1953 роках зробив декілька записів для лейблу J.O.B. (з Біг Волтер Гортоном на гармоніці), які стали однією з найкращих робіт Шайнса. Втім вони виявились комерційно невигідними і недооціненими, і Шайнс був вимушений повернутися до своїх обов'язків сесійного музиканта. У 1958 році, втомившись від перипетій музичного бізнесу, вирішив продати своє обладнання і пов'язати життя тільки з будівництвом, на якому увесь цей час продовжував працювати.

Однак, Шайнс усе ще залишався залученим на місцевій блюзовій сцені — він працював фотографом на концертах і продавав знімки постійним покупцям як сувеніри. Але згодом його розшукали історики блюзу і вмовили на запис для нині класичної серії Vanguard Records Chicago/The Blues/Today!; поява Шайнса у третьому випуску в 1966 році відновила його музичну кар'єру. Наступні записи для Testament в 1966 році (Masters of Modern Blues Volume 1 разом з Біг Волтер Гортоном) і для Blue Horizon в 1968 році (Last Night's Dream) виявились більш успішними. Почав гастролювати у складі Chicago All Stars разом з Лі Джексоном, Біг Волтер Гортоном і Віллі Діксоном. Але раптом несподівано у нього померла донька, залишивши йому ростити онуків. Заклопотаний умовами їхнього виховання в міському середовищі, усією сім'єю переїхав у Тускалусу (Алабама) у 1969 році.

Коли Наталі Меттсон, студентка Університету Алабами дізналася, що він живе в цьому районі, вона запросила його грати в кав'ярню «Down Under», що знаходився на території кампуса. Шайнс грав там кілька разів сольно, а також разом зі своїм другом Міссісіпі Фредом Мак-Давеллом. Це були одні з його найбільш ранніх виступів в Алабамі після переїзду.

Наприкінці 1960-х і 1970-х років гастролював з пасинком Роберта Джонсона, Робертом Локвудом-молодшим. На початку 1970-х записувався для лейблів Biograph і Advent. Альбом 1975 року Too Wet to Plow, створений в традиціях раннього блюзу і записаний на Tomato Records, отримав багато схвальних відгуків. Також давав уроки гри на гітарі в перервах між гастролями. У 1980 році у нього стався інфаркт, через що на деякий час був змушений залишити музику, до того ж у нього з'явились проблеми з голосом. За допомогою своїх студентів, повернувся на музичну сцену, гастролюючи по Америці і Європі. У 1991 році знявся в документальному фільмі «У пошуках Роберта Джонсона» і випустив свій останній альбом Back to the Country, який нагороджений WC Handy Award. У записі альбому взяли участь Снукі Прайор і Джонні Ніколас.

У 1989 році познайомився з Кентом ДюШейном, з яким гастролював до своєї смерті. Помер 20 квітня 1992 року у 76 років в регіональному медичному центрі DHC в Тускалусі, Алабама. Того ж року був включений до Зали слави блюзу.

Дискографія

Альбоми

• Chicago/The Blues/Today! Vol. 3 (Vanguard, 1966); спільно з Джонні Янгом
• Masters of Modern Blues Volume 1 (Testament, 1966)
• Last Night's Dream (Blue Horizon, 1968)
• Johnny Shines with Big Walter Horton (Testament, 1969); з Біг Волтер Гортоном
• Standing at the Crossroads (Testament, 1971)
• Sittin' On Top of the World (Biograph, 1972)
• Chicago Blues Festival 1972 (Black & Blue, 1973)
• Johnny Shines and Company (Biograph, 1974)
• Recorded Live 1974 (Wolf, 1974)
• Country Blues (XTRA, 1974)
• Too Wet to Plow (Labor, 1975) з Луїзіана Редом і Шугар Блу
• Johnny Shines (Tokuma/Bourbon, 1975)
• Hey Ba-Ba-Re-Bop (Rounder, 1978) (записаний 1971; концертний)
• Traditional Delta Blues (Biograph, 1991)
• Back to the Country (Blind Pig, 1991); зі Снукі Прайором
• Mr. Cover Shaker (Biograph, 1992) (записаний 1974)

Сингли

• «Rambling»/«Cool Driver» (J.O.B., 1952)
• «Evening Sun»/«Brutal Hearted Woman» (J.O.B., 1952)
• «My Love Can't Hide»/«Skull And Crossbones Blues» (Joliet, 1974)

З іншими музикантами

• Midnight Jump — Санніленд Слім (Blue Horizon, 1969)
• Loaded with the Blues — у складі «Chicago Blues Allstars» (MPS, 1969)
• I Am the Blues — Віллі Діксон (Columbia, 1970)
• Hangin' On — Роберт Локвуд-молодший (Rounder, 1980)
• Mr. Blues Is Back to Stay — Роберт Локвуд-молодший (Rounder, 1981)

Література

• Edward Komara. Encyclopedia of the Blues, 2 Volume Set. — Routledge, 28 жовтня, 2005. — Т. 2. — 1440 p. — ISBN 0415926998.
• Eric S. LeBlanc and Bob Eagle. Blues: A Regional Experience. — Santa Barbara : Praeger, 2013. — 598 p. — ISBN 978-0-313-34423-7.

Посилання

• Біографія [Архівовано 19 жовтня 2015 у Wayback Machine.] на Allmusic (англ.)
• Біографія [Архівовано 6 січня 2018 у Wayback Machine.] на Discogs (англ.)
• Ілюстрована дискографія Джонні Шайнса [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)