Директорія Підкарпатської Русі
| Директорія Підкарпатської Русі | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Країна | Перша Чехословацька Республіка |
| Дата створення | 12 жовтня 1919 |
| Дата скасування | 26 квітня 1920 |
| Голова директорії | Григорій Жаткович |
Директорія Підкарпатської Русі (Директоріум Автономной Подкарпатской Руси) — тимчасовий п'ятичленний дорадчий адміністративний орган при військовій адміністрації Чехословацької республіки з питань мов, шкіл, релігії та місцевого самоуправління Підкарпатської Русі. Заснована чехословацьким урядом 12 жовтня 1919 року.[1] Діяла з згідно з положенням «Генерального статуту про організацію та адміністрацію Підкарпатської Русі», ухваленим чехословацьким урядом 7 листопада 1919 року[2] та опублікованим 18 листопада.[1]
Склад Директорії[ред. | ред. код]
До складу директорії ввійшли:
- Григорій Жаткович (президент або голова);
- Юлій Бращайко (торгівля);
- Августин Волошин (шкільництво та культура);
- Юлій Гаджеґа (релігія);
- Кирило Прокоп (внутрішні справи);
- Еміль Торонський (фінанси).
9 грудня 1919 року Кирила Прокопа замінив Євген Пуза.[2]
Завдання й структура[ред. | ред. код]
Завданням Директорії Підкарпатської Русі було підготувати необхідні законопроєкти в справах автономії та подати їх на розгляд сойму.
Згідно зі статутом, директорія мала шість відділів:[2]
а) Предсідательство и заграничное политичное отделеніе;
б) Культурное и школьное отделеніе;
в) Религійное, промисловое и торговельное отделеніе;
г) Правосудие, земледельное и продовольственное отделеніе;
д) Отделеніе администраціи (внутренних дел);
е) Финансовое отделеніе.
Вимоги Директорії[ред. | ред. код]
Директорією було висунуто низку вимог, основна з яких — забезпечення автономії Підкарпатської Русі.
Ця та інші вимоги і наміри директорії, були викладені, зокрема, у меморандумі Григорія Жатковича про майбутній державно-адміністративний устрій та організацію державної служби в «Русинії» від 14 липня 1919[3] (далі — Меморандум) та у політичній програмі президента Жатковича (далі — Прогама), опублікованої Центральною руською народною радою 25 грудня 1919 року. Частина з них бере за зразок американську політичну систему, частина — відповідає місцевим вимогам часу.[4]
Директорія декларувала «народну» «підкарпатсько-руську» мову (тобто рідну мову підкарпатських русинів із етимологічним правописом[2]) урядовою мовою та визнавала необхідність якнайшвидше цю мову розвинути (ст. 23 і 8 Програми Жатковича):
23. Во всіх школах народный язык буде языком преподаванія, и так само буде урядным языком вообще.
8. Неотмінно потребным єсть чім скорше розумно розвити наш матерный подкарпатско-руській язык и культурный живот. … [4]
Серед інших вимог, які висувала директорія, були: встановлення кордонів[5], звільнення з-під румунської окупації східних районів[6], встановлення демократичних свобод[7], скасування коблин та роковин[8], впорядкування грошово-фінансової системи[9], підвищення зарплат учителям[10], проведення земельної реформи[11], допомога інвалідам та сиротам Першої світової, поліпшення життєвого рівня народу та покращення умов праці[12].[2]
Директорія вимагала відкликання чеха Я. Брейхи з посади адміністратора краю, висунула ультиматум президентові Чехословаччини Томашу Масарику. Однак чеська влада все це проігнорувала.
Відставка[ред. | ред. код]
Відтак 19 лютого 1920 року члени директорії заявили про свою відставку.[2]
26 квітня 1920 року уряд Чехословацької Республіки прийняв розпорядження про зміну Генерального статуту, чим було введено посаду губернатора краю.[3] Першим цю посаду зайняв Григорій Жаткович.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Александр Русин. Трианон: взгляд с «русинской колокольни» [Архівовано 15 серпня 2014 у Wayback Machine.] — KM.RU, 04.06.2010.
- ↑ а б в г д е Микола Вегеш. Директорія Підкарпатської Русі [Архівовано 29 березня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- ↑ а б № 576. 14 липня 1919 р. — З меморандуму Григорія Жатковича про майбутній державно-адміністративний устрій та організацію державної служби на Закарпатті (в «Русинії») у складі Чехословацької Республіки // Історія державної служби в Україні: у 5 т. — Київ: Ніка-Центр, 2009. — Т. 5: Документи і матеріали. Книга 1. 1914–1991. — 824 с.[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ а б Микола Мушинка. Перша Руська (а не московська) Народна Рада в Ужгороді та політична програма Георгія Жатковича [Архівовано 14 листопада 2012 у Wayback Machine.] — «Нове життя», № 8/2012.
- ↑ Меморандум, ст. 4
- ↑ Програма, ст. 4
- ↑ Програма, ст. 5, 10, 24
- ↑ Програма, ст. 10
- ↑ Програма, ст. 14, 18, 19
- ↑ Програма, ст. 15
- ↑ Програма, ст. 11, 25
- ↑ Програма, ст. 26–30
Посилання[ред. | ред. код]
- Директорія Підкарпатської Русі [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Директорія Підкарпатської Русі (ДПР) // Історія державності та правові пам'ятки України: довідник / Т. А. Михайлів, Т. В. Михайлів. — Х. : Основа, 2013. — 93 с. — (Бібліотека журналу «Історія та правознавство» ; вип. 12 (120). — С. 20—21.