Бращайко Юлій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юлій Бращайко
Юлій Бращайко

Karptska Ukraina COA.svg Міністр фінансів та комунікацій
Уряду Карпатської України
Час на посаді:
15 березня 1939 — 18 березня 1939
ПопередникЮліян Ревай (як міністр комунікацій)
Наступникпосада скасована

Час на посаді:
12 лютого 1939 — 18 березня 1939

Народився19 квітня 1879(1879-04-19)
Глибоке, Унґський комітат, Угорське королівство, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Помер9 жовтня 1955(1955-10-09) (76 років)
Ужгород, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР СРСР
Національністьукраїнець
Політична партіяХристиянсько-народна партія


Юлíй Михайлович Бращáйко (* 19 квітня 1879, с. Глибоке, Унґський комітат, Угорське королівство — † 9 жовтня 1955, м. Ужгород) — закарпатський український політичний і культурний діяч, організатор Хустської Народної Ради у 1919. Міністр фінансів і комунікацій Карпатської України. Брат Михайла Бращайка — члена Сойму Карпатської України.

Життєпис[ред. | ред. код]

У міжвоєнний період член багатьох культурних і економічних товариств, один із керівників Християнської народної партії. У 1939 році — посол до Сойму Карпатської України і міністр її останнього уряду. Помер у радянській тюрмі.

Народився 19 квітня 1879 року в селі Глибоке поблизу Ужгорода. Закінчив юридичний факультет Будапештського університету. Відкрив у Хусті власну контору й зайнявся адвокатською практикою. Виступав за відокремлення краю від Угорщини та злуку з Україною.

21 січня 1919 відкрив у Хусті «Всенародні збори угро-руського народу», які висловилися за возз'єднання із соборною Україною. Однак Паризька конференція віддала Галичину новонародженій Польщі, а частину Закарпаття зайняли румунські війська. Тимчасова адміністрація заарештувала Ю.Бращайка і засудила до страти як «неблагонадійного політика». Від неминучої смерті адвоката врятувало досконале знання права — він домігся апеляційного перегляду вироку, а потім і звільнення.

Після включення краю до складу Чехословаччини Ю.Бращайко був серед ініціаторів створення культурно-освітнього товариства «Просвіта», став першим його головою й очолював до 1939 року. Завдяки Ю.Бращайку (значною мірою на його кошти) в Ужгороді побудували Народний дім товариства.

Ю.Бращайко став одним із засновників Руської хліборобської партії, допомагав організовувати різноманітні кредитні й господарські спілки, очолював «Підкарпатський банк» та Союз адвокатів Підкарпатської Русі, був головою товариства військових інвалідів, вдів і сиріт «Надія».

Під час подій жовтня 1938—березня 1939 р. Ю.Бращайко був депутатом сойму, міністром фінансів в уряді Карпатської України. Перед угорською окупацією він виїздив до Будапешта з місією, яка намагалася домовитися про автономію краю в складі Угорщини, а після її провалу повернувся на Закарпаття й зайнявся адвокатською практикою. У 1942 р. звинувачений у створенні антиугорської військової організації і заарештований. Кілька місяців він разом з іншими діячами Карпатської України провів у катівні Ковнер у Мукачевому. Звинувачення не підтвердилося, тому невдовзі Ю.Бращайка звільнили, і він повернувся до своєї звичної роботи.

Через місяць після окупації Закарпаття Червоною армією Бращайка взяв під варту так званий Хустський народний комітет і передав сталінській армійській контррозвідці — смершу. У січні 1945 кримінальну справу закрили, і Ю.Бращайка відправили у виправно-трудовий табір у Єнакієве Донецької області на каторжні роботи в шахти. Восени 1945 після фільтраційної перевірки його звільнили й дозволили повернутися на Закарпаття.

Написав спогади «Що видів я на Закарпаттю від року 1918 до року 1946»

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]