Едмунд Кін
| Едмунд Кін | |
|---|---|
| англ. Edmund Kean | |
 | |
| Народився |
17 березня 1787[4][5] Лондон, Королівство Велика Британія |
| Помер |
15 травня 1833[1][2][…] (46 років) Ричмонд, Річмонд-на-Темзі, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Сполучене Королівство |
| Поховання | Віндзорський замок |
| Країна |
.svg){kind=small} Сполучене Королівство |
| Місце проживання | Лондон |
| Діяльність | актор театру |
| Знання мов | англійська[6] |
| Заклад | Королівський театр на Друрі-Лейн |
| Жанр | Комедії Вільяма Шекспіра |
| Мати | Anna Careyd[3] |
| У шлюбі з | Mary Chambersd |
| Діти | Charles Keand |
Едмунд Кін (англ. Edmund Kean, 17 березня 1787, Лондон — 15 травня 1833, Ричмонд) — англійський актор епохи романтизму.
Біографія[ред. | ред. код]
Син актриси Енн Кері, онук Генрі Кері, автора гімну Великої Британії. Дебютував на сцені у віці чотирьох років. Систематичної освіти не отримав. Прославився виконанням шекспірівських ролей, змагаючись в цьому з Д. Ф. Кемблом. Грав в провінційних театрах, в тому числі в Белфасті з Сарою Сіддонс. З 1814 виступав на сцені лондонського театру Друрі-Лейн, дебютував в ролі Шейлока у «Венеціанському купці» Шекспіра. Гастролював у Нью-Йорку (1820, 1825—1826). Останній виступ Кіна відбулося 25 березня 1833 в Ковент-Гарден: він грав Отелло, в ролі Яго виступав його син Чарлз. Стиль його гри вплинув на багатьох акторів, таких, як американець Едвін Форрест.
Відрізнявся ексцентричністю в поведінці, схильністю до скандалів, багато пив.
Син Кіна Чарлз (1811—1868) також став відомим актором.
Образ Кіна в мистецтві[ред. | ред. код]
П'єсу «Кін, або Геній і безпутність» написав Олександр Дюма (1836), в ній відзначався Фредерік Леметр. У XX столітті п'єса перероблена Сартром; в 1956 цей варіант екранізований Франческо Розі з Вітторіо Гассманом у головній ролі, а в 1987 її поставив Робер Оссейн в паризькому театрі Мариньї, в головній ролі виступив Жан-Поль Бельмондо. Про життя Кіна знято ще кілька фільмів в різних країнах світу: Рудольфом Бібрахом з Алессандро Моїссі (1921), Олександром Волковим з Іваном Мозжухіним (1924) та ін.
У Росії п'єсу про Кіна за мотивами драми Дюма написав Григорій Горін (1991).
Мемуари[ред. | ред. код]
- Phippen F. Authentic memoirs of Edmund Kean, containing a specimen of his talent at composition. London: Printed for J. Roach, 1814
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Internet Broadway Database — 2000.
- ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911.
- ↑ https://books.google.fr/books?id=UplBAQAAMAAJ
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Література[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Едмунд Кін |
- Минц Н. В. Эдмунд Кин. М.: Искусство, 1957
- Hawkins F.W. The life of Edmund Kean. New York: B. Blom, 1969
|
