Енріко Берлінгуер
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Енріко Берлінгуер | |
---|---|
італ. Enrico Berlinguer | |
Генеральний секретар Італійської комуністичної партії | |
17 березня 1972 — 11 червня 1984 | |
Попередник | Луїджі Лонго |
Наступник | Алессандро Натта |
Народився | 25 травня 1922 Сассарі, Сардинія, Італія[1][2] |
Помер | 11 червня 1984 (62 роки) Падуя, Венето, Італія[2] |
Похований | цвинтар Фламініо |
Відомий як | політик |
Громадянство | Італія |
Національність | італієць |
Alma mater | University of Sassarid |
Політична партія | Італійська комуністична партія |
Батько | Mario Berlinguerd |
Діти | Bianca Berlinguerd і Marco Berlinguerd |
Релігія | атеїзм |
Підпис | |
enricoberlinguer.it | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Висловлювання у Вікіцитатах | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Енріко Берлінгуер (італ. Enrico Berlinguer; 25 травня 1922, Сассарі — 11 червня 1984, Падуя) — італійський політик, секретар Італійської комуністичної партії з 1972 до смерті. При ньому стався поступовий перехід ІКП з позицій марксизму-ленінізму на позиції «єврокомунізму» і мирного співіснування з представниками інших політичних поглядів. Недовіра, яка зростала між ІКП і КПРС, закінчилась повним розривом в 1980 р., коли Берлінгуер відкрито засудив введення радянських військ в Афганістан. Берлінгуеру не вдалося досягти головної мети — формування комуністичного уряду або хоча б введення комуністів в уряд, але при ньому різко зросла представництво комуністів у місцевих органах влади Італії.
- ↑ Берлингуэр Энрико // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- www.enricoberlinguer.it — офіційний сайт Енріко Берлінгуера
Це незавершена стаття про політичного діяча чи діячку Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |