Етюди (Шопен)
Етюди Фредеріка Шопена — це три цикли етюдів для фортепіано, опублікованих у 1830-х роках. Загалом Ф.Шопен написав 27 етюдів - 12 етюдів ор. 10, 12 етюдів Op. 25, а також три без номера опусу. [1]
Усі 27 етюдів були опубліковані за життя Шопена; етюди ор. 10 були створені між 1829 і 1832 роками та були опубліковані в 1833 році у Франції, Німеччині та Англії. Етюди ор. 25 були створені в різний час між 1832 і 1835 роками і були опубліковані в тих самих країнах у 1837 році. Останні три були створені в 1839 році без присвоєного номера твору і були опубліковані в Німеччині та Франції в листопаді 1840 р., а в Англії - в січні 1841 р. [2]
Перші етюди серії Opus 10 були є рідкісними прикладами композицій, що були створені в юному віці, проте виявились інноваційними та гідними включення до числа світових шедеврів. [3]
Хоча вправи для фортепіано були поширеними з кінця 18 століття (Муціо Клементі, Йоганн Баптист Крамер, Ігнац Мошелес, Карл Черні), проте Етюди Шопена не лише представили нову колекцію технічних труднощів, але й стали частиною концертного репертуару[4] . За висловом польського музикознавця Тадеуш А. Зелінського, «вони стали не тільки впорядкованою демонстрацією нового фортепіанного стилю і властивих йому формул, але й мистецьким облагородженням цього стилю». [5]
Етюди вплинули на подальший розвиток жанру в творчості Ференц Ліста,Р. Шумана, К.Дебюссі, С.Прокоф’єва і С.Рахманінова. [6]
Перший набір етюдів був опублікований у 1833 році, коли Шопену було лише 23, проте він уже прославився як композитор і піаніст у паризьких салонах, де він познайомився з Ференцем Лістом . Згодом Шопен присвятив йому цей цикл — " à mon ami Franz Liszt(до мого друга, Ференца Ліста).
Етюди № 8, 9, 10 і 11 датуються жовтнем/листопадом 1829 р., № 5 і 6, ймовірно, з літа 1830 р., № 1 і 2 від 2 листопада 1830 р. № 12 від вересня 1831 (?), № 7 від весни 1832, №. 4 від 6 серпня 1832 р. та №. 3 від 25 серпня 1832 (Париж).
№ | Тональність | Початок | Аудіозаписи |
---|---|---|---|
№ 1 | До мажор | ||
№ 2 | ля мінор | ||
№ 3 | Мі мажор |
| |
№ 4 | до-дієз мінор | ||
№ 5 | Соль-бемоль мажор | ||
№ 6 | мі-бемоль мінор |
| |
№ 7 | До мажор | ||
№ 8 | Фа мажор | ||
№ 9 | фа мінор | ||
№ 10 | Ля-бемоль мажор |
| |
№ 11 | Мі-бемоль мажор | ||
№ 12 | до мінор |
Етюди Шопена був опублікований у 1837 році та присвячений коханці Ференца Ліста, Марі д'Агульт, причини чого є предметом припущень. В сучасних виданнях етюди op. 25 нерідко публікуються разом з op. 10 з продовженням нумерації попереднього циклу (в таблиці наведено в дужках).
№ | Тональність | Початок | Аудіозаписи |
---|---|---|---|
№ 1 (№ 13) | Ля-бемоль мажор |
| |
№ 2 (№ 14) | фа мінор | ||
№ 3 (№ 15) | Фа мажор | ||
№ 4 (№ 16) | ля мінор |
| |
№ 5 (№ 17) | мі мінор |
| |
№ 6 (№ 18) | соль-дієз мінор |
| |
№ 7(№ 19) | до-дієз мінор |
|- | |
№ 8 (№ 20) | Ре-бемоль мажор | ||
№ 9 (№ 21) | Соль-бемоль мажор |
| |
№ 10 (№ 22) | сі мінор | ||
№ 11 (№ 23) | ля мінор |
| |
№ 12 (№ 24) | до мінор |
|
Три етюди "Trois nouvelles études" були написані в 1839 році для посібника з гри на фортепіано Ігнаса Мошелеса та Франсуа-Жозефа Фетіса Méthode des méthodes de piano, і не отримали окремого номера опусу. Хоча технічно простіші, ніж у Op. 10 і 25, ці три етюди все ж зберігають баланс між технічними і художніми задачами.
№ | Тональність | Початок | Запис |
---|---|---|---|
( 1) | фа мінор | ||
( 2) | Ля-бемоль мажор | ||
( 3) | Ре-бемоль мажор |
|
Технічні керівництва
- Casella, Alfredo. F. Chopin. Studi per pianoforte. Milano: Edizioni Curci, 1946.
- Cortot, Alfred. Frédéric Chopin. 12 Études, op. 10. Édition de travail des oeuvres de Chopin. Paris: Éditions Salabert, 1915.
- Cortot, Alfred. Frédéric Chopin. 12 Études, op. 25. Édition de travail des oeuvres de Chopin. Paris: Éditions Salabert, 1915.
- Galston, Gottfried. Studienbuch [Study Book]. III. Abend [3rd Recital] (Frédéric Chopin). Berlin: Bruno Cassirer, 1910.
- Busoni, Ferruccio. Klavierübung in zehn Büchern [Piano Tutorial in Ten Books], zweite umgestaltete und bereicherte Ausgabe. Buch 8 (Variationen und Varianten nach Chopin). Leipzig: Breitkopf & Härtel, 1925.
- Godowsky, Leopold. Studien über die Etüden von Chopin (Studies on Chopin's Etudes). New York: G. Schirmer Inc., 1899 (Berlin: Schlesinger'sche Buch- und Musikhandlung, 1903).
- Joseffy, Rafael. Etudes for the Piano. Instructive Edition. New York: G. Schirmer, 1901.
Інше
- Bülow, Hans von. "Remarks on the Separate Studies." In Auserlesene Klavier-Etüden von Fr. Chopin. München: Jos. Aibl, 1880.
- Collet, Robert. "Studies, Preludes and Impromptus." In Frédéric Chopin: Profiles of the Man and the Musician. Ed. Alan Walker. London: Barrie & Rockliff, 1966.
- Czerny, Carl. School of Practical Composition London: R. Cocks & Co., [1848]; Reprint, New York: Da Capo Press, 1979.
- Deschaussées, Monique. Frédéric Chopin: 24 études – vers une interprétation. Fondettes: Van de Velde, 1995.
- Eigeldinger, Jean-Jacques. Chopin: Pianist and Teacher as Seen by his Pupils. Cambridge University Press, 1986
- Ekier, Jan, ed. (National Edition)."About the Etudes." "Performance Commentary." "Source Commentary." Chopin Etudes. Warsaw: Polskie Wydawnictwo Muzyczne, 1999.
- Finlow, Simon. "The Twenty-seven Études and Their Antecedents." In Jim Samson (ed.), The Cambridge Companion to Chopin. Cambridge: Cambridge University Press, 1992.
- Galston, Gottfried. Studienbuch. III. Abend (Frédéric Chopin). Berlin: Bruno Cassirer, 1910.
- Huneker, James. "The Studies—Titanic Experiments." In Chopin: The Man and His Music. New York: Charles Scribner's Sons, 1900.
- Kogosowski, Alan. "Mastering the Chopin Études." A compendium to Chopin: Genius of the Piano. E-Book, 2010.
- Leichtentritt, Hugo. "Die Etüden." In Analyse der Chopin'schen Klavierwerke [Analysis of Chopin's Piano Works]. Band II. Berlin: Max Hesses Verlag, 1922.
- Lear, Angela Chopin's Grande Etudes. February 5, 2007.
- Leontsky, Jan: Interpreting Chopin. Etudes op. 10 & op. 25. Analysis, comments and interpretive choices. Tarnhelm editions.
- Niecks, Frederick. Chopin as a Man and Musician. London: Novello, Ewer and Co., 1888.
- Paderewski, Ignacy Jan, Ludwik Bronarski, Józef Turczynsky, ed. ("Paderewski" Edition). "The Character of the Present Edition." "Commentary." Chopin Studies (Etudes). Warsaw: Instytut Fryderyka Chopina, 1949.
- Samson, Jim. "Baroque reflections." In The Music of Chopin. London: Routledge and Kegan Paul, 1985.
- Schumann, Robert. "Die Pianoforte-Etuden, ihren Zwecken nach geordnet" ["The Pianoforte Études, Categorized According to their Purposes"]. Neue Zeitschrift für Musik No. 11, February 6, 1836, p. 45.
- Zimmermann, Ewald, ed. (Henle Edition). "Kritischer Bericht" (Critical Report). Chopin Etudes. München: G. Henle Verlag, 1983.
- Етюди Op. 10, Етюди Op. 25 у Chopin Online, Кембриджський університет
- Études Op. 10
- Ноти етюдів у Mutopia Project
- Видання Ганса фон Бюлова «Етюди», Opp. 10 і 25 (Мюнхен: J. Aibl, 1880) З колекції нот Sibley Music Library Digital Scores Collection
- Знаходьте записи в обраних Études і слухайте виконання на замовлення на сайті The Chopin Project
- ↑ Davidoff, Josh (28 лютого 2020). Your Guide to Chopin's Études. WFMT. Процитовано 25 червня 2022.
- ↑ Palmer, Willard A., ред. (1992). Chopin Études for the Piano, Practical Performing Edition. USA: Alfred Publishing Co. ISBN 0-7390-2497-3.
- ↑ Smendzianka, Regina (2007). How to Play Chopin? Part 3: Chopin's Études (PDF). Chopin Foundation of the United States. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 20 серпня 2015.
- ↑ Ståhlbrand, Robert (2006). Chopin Etudes. Piano Society. Процитовано 28 квітня 2007.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Tadeus, Zieliński A. (1993). Chopin Życie i droga twórcza (Chopin – His Life and Artistic Path) (пол.). Kraków: Polskie Wydawnictwo Muzyczne (Polish Music Publishers). с. 238.
- ↑ Album Notes. Harmonia Mundi. 1997. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 25 червня 2022.