Жан Люрса
Жан Люрса (фр. Jean Lurçat, 1 липня 1892, Брюєр, Вогези — 6 січня 1966, Сен-Поль-де-Ванс, Приморські Альпи) — французький художник, що відродив і реформував мистецтво створення гобеленів. Малював картони для аррасів, займався керамікою, сценографією, робив ілюстрації до книжок і літографії. Художнє навчання не закінчив. Брат французького містобудівничого Андре Люрса.
Початок шляху[ред. | ред. код]
Починав з вивчення медичних дисциплін, але переходить до опановування мистецтв. З 1912 р. займався в Школі красних мистецтв міста Нансі. Переїхав до Парижу, де навчався в академії Колароссі. Малював картини, робив графіку під впливом кубізму та сюрреалізму. Займався сценографією.
Біографія[ред. | ред. код]
Вже в 1917 р. зробив перші ескізи (картони) для килимів-„Званий вечір в Гранаді“, «Гроза», які виткала його мати. Самотужки вивчав витвори середньовічних майстрів килимарства (цикл «Танжерський Апокаліпсіс» та ін.)
Присвятив своє життя відновленню гобеленів з 1939 р., коли разом з художником М. Громером та ткачем Ф. Табаром заснував ткацьку майстерню. Це було в місті Обюссон, департамент Крез, де був історичний центр створення килимів. Сам створив близько 1 000 картонів — ескізів для створення килимів.
Під час Другої світової війни він серед бійців французького Спротиву. Антивоєнна тема знайшла своє місце і в творах Жана Люрса (гобелен «Рекрут ста селищ»).
Гобелени Люрса прикрасили великі громадські будівлі («Апокаліпсіс» Люрса в церкві Нотр-Дам-де-Тут-Грас, в ратуші французького міста Анже(р)- «Пісня миру».)
Помер в містечку Сен-Поль-де-Ванс.
Принципи Люрса для гобеленів[ред. | ред. код]
,_1898_ca._04.JPG)
Вивчення витворів середньовічних майстрів Франції переконало митця, що треба повернутися до деяких принципів давніх майстрів. Так виникли чотири принципи Люрса для створення гобеленів.
- Не копіювати картин олійними фарбами. Килимарство-самостійний різновид мистецтва і не може через свою специфіку відтворювати ідеї так, як це роблять в живопису.
- Зберігати фактуру килима (тобто досить товсті нитки)
- Розміри аррасу співвідносяться з розмірами приміщення, де розмістять килим.
- Розміри картону(ескізу)майбутнього аррасу дорівнюють розмірам цього килима.
Сміливо вводив в картони і аррраси символи, декоративні елементи, написи, навіть рядки віршів. Деякі з аррасів Люрса вражають контрастами чистих фарб, більш притаманних вітражам.
Люрса як суспільний діяч[ред. | ред. код]
З 1945 р. він створив асоціацію художників-картоньєрів Франції.
Завдяки Люрса, з 1961 р. виникає Міжнародний центр стародавньої і сучасної тапісерії СІТАМ в Лозанні. А з 1962 р. проводять Бієнналє тапісерії для показу досягнень в килимарстві.
Головні твори[ред. | ред. код]
- «Зелені дівчата», 1916
- «Званий вечір в Гранаді»
- «Гроза»
- «Чотири пори року»,1940
- «Земля», 1943
- «Людина», 1946
- «Апокаліпсіс», 1948
- «Свобода», 1948
- «Відблиск вогню», 1950-і рр., Ермітаж, Санкт-Петербург
- «Небо», 1956
- «Рекрут ста селищ», Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна.
- «Сад поетів», 1955
- «Чотири стихії», 1961
- «Пісня миру», 1957—1963
Джерела[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жан Люрса |
- Французские шпалеры конца 15-20 вв. в собрании Эрмитажа, Л, «Аврора», 1974 (рос)
- Курьер ЮНЕСКО, август, 1990 (рос)
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б Vrouwenfiguur
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.
- ↑ http://www.moma.org/collection/works/16679
- ↑ https://collections.mnbaq.org/fr/artiste/600001392
- ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/494977
- ↑ Baigneuses à la mer
- ↑ Gebrauchsgraphik International Advertising Art 4 1954
- ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
- ↑ https://americanart.si.edu/collections/search/artist/?id=3022
- ↑ Les Illusions d'Icare — 1936.
- ↑ Le soleil et la lune — 1960.
- ↑ Ontwerptekening tapisserie met haan
- ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/408047