Жовтіс Олександр Лазарович

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Жовтіс Олександр Лазарович
Народився	5 квітня 1923(1923-04-05) Вінниця
Помер	9 листопада 1999(1999-11-09) (76 років) Алмати
Країна	УРСР →  Казахстан
Національність	єврей
Діяльність	письменник
Alma mater	Казахський університет
Заклад	Казахський педагогічний інститут
Вчене звання	доктор філологічних наук
Науковий ступінь	професор
Діти	Yevgeny Zhovtisd

Олександр Лазарович Жовтіс (* 5 квітня 1923, Вінниця — † 9 листопада 1999, Алмати) — український, казахський та російський літературознавець і перекладач, 1958 — член Спілки письменників СРСР, 1975 — доктор філологічних наук, 1980 — професор, правозахисник, 1993 — член міжнародного ПЕН-клубу.

Життєпис

Батько, Лазар Борисович — адвокат, мати — Розалія Борисівна; будучи піонером, коли в Іспанії франкісти відтіснили республіканців до французького кордону, сказав, що республіканці програли, з піонерів його виключили. 1942 року сім'я евакуйована до Алма-Ати. У 1944-му дивом вцілів, коли його однокурсницю Дору Штурман арештовують «за участь в антирадянській діяльності». 1946 року в Алма-Аті закінчив Казахський університет, в 1948—1971 роках там і працював — звільнений з політичних мотивів (загалом звільняли 5 разів, вперше — 1948 за «космополітизм» — дружив із письменником Юрієм Домбровським, в 1950-х — за «татарський націоналізм», відновився через суд, потім — за «казаський націоналізм» — перевів вірші опального казаського поета Магжана Жумабаєва, по тому — за «російський націоналізм» — не ставив дітям високопосадовців-казахів високі оцінки незаслужено.

1956 року почав серйозно займатися теорією вірша, в 1971-му у «Короткій літературній енциклопедії» вийшла його робота про верлібр, котру як поняття почали сприймати майже всі літературознавці.

Від 1973 — у Казахському педагогічному інституті в Алма-Аті, звільнений уп'яте — за «сіонізм» (організував перед студентами виступ барла і поета Галича), по тому заробляв на життя перекладами з корейської.

За «перебудови» йому дозволили захистити докторську роботу, дозволили виїздити за кордон та читати лекції, запропонували роботу та звання професора.

Дослідник теорії віршування та поетики Тараса Шевченка.

Його праць понад 36, з них:

• 1961 — «Ритмічний лад російських перекладів віршів Т. Шевченка: Коломийковий і колядковий вірш у російських перекладах», 1961
• 1963 — «Загальні принципи ритмічної організації вірша Т.Шевченка»,
• 1964 — «Шевченківський чотиристопний ямб»,
• «Сила слова живого: Нотатки про ритмічну побудову однієї Шевченкової поезії»,
• книга «Нові вірші» довгий час забороненої в СРСР поетки Ірини Кноррінг, 1967,
• 1968 — «Майстер розкріпаченого вірша»,
• «Дотик до вічності» — про скульптор Ісаака Іткінда, 1988,
• «Передай далі» — книга про тюремний театр Ганни Нікольської.

Переклав російською мовою кілька сотень українських народних пісень, перекладав російською мовою з української, казахської, корейської, англійської.

Опубліковані його переклади поезій М. Рильського, І. Драча, Д. Павличка.

Здійснив велике число перекладів українською мовою з корейської класичної поезії та англійської — в серії «Пам'ятки світової літератури» вийшов його переклад віршів Джона Кітса (1988).

Його дружина — докторка медичних наук Галина Плотнікова — дочка Євгена Плотнікова, замнаркома охорони здоров'я СРСР, що загинув в роки «Великого терору». Їхній син, Євген Олександрович — керівник Казахстанського міжнародного бюро по правам людини.

Джерела

• Шевченківська енциклопедія [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• (прес-центр)
• Вінницький календар [Архівовано 18 липня 2013 у Wayback Machine.]
• http://berkovich-zametki.com/Nomer17/Snitkov1.htm [Архівовано 1 липня 2014 у Wayback Machine.]
• http://almaty-lit.ucoz.ru/publ/16-1-0-82 [Архівовано 19 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• Пам'яті товаришів(рос.)