Заболоття (гміна Кодень)
Село
 Координати 51°50′52″ пн. ш. 23°33′24″ сх. д. / 51.8478° пн. ш. 23.5567° сх. д.
|
Заболоття[2] (Заболотє, Заблоце, пол. Zabłocie) — село в Польщі, у гміні Кодень Більського повіту Люблінського воєводства. Населення — 252 особи (2011[1]). Одне з найбільш українізованих за часів міжвоєнної Польщі сіл Південного Підляшшя[3].
1668 року вперше згадується церква в селі[4].
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою[5].
У 1921 році село входило до складу гміни Заблоття Більського повіту Люблінського воєводства Польської Республіки[6]. За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 108 будинків та 508 мешканців, з них[6]:
- 246 чоловіків та 262 жінки;
- 493 православні, 13 римо-католиків;
- 377 українців, 124 поляки, 7 осіб іншої національності.
За звітом польської поліції, у 1935 році православна парафія Заболоття налічувала 2823 вірян[7]. У липні-серпні 1938 року польська влада в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші знищила цвинтарну православну церкву[4].
У вересні 1939 року, під час німецько-радянського вторгнення в Польщу, у селі відбувалася польсько-українська збройна сутичка, коли під час проходження Заболоттям польського загону, що відступав з фронту, його атакували українські підпільники[7]. Поляки взяли в заручники собі декількох місцевих мешканців, яких пізніше відпустили[7]. Внаслідок перестрілки загунув один український підпільник родом зі сусідніх Шостаків та декілька польських військових[7].
За німецьким переписом 1940 року, у селі проживало 713 осіб, з них 603 українці, 86 «русинів», 17 поляків і 7 білорусів[7]. На однойменній колонії тоді було 273 жителі, з яких 221 поляк, 51 українець і 1 «русин»[7]. У 1941 році в селі діяла українська двоповерхова мурована семикласова школа[8][7]. У 1943 році в селі мешкало 713 українців та 41 поляк, а в сусідній однойменній колонії — 193 поляки та 45 українців[2]. У середині 1940-х років у районі Заболоття діяла сотня УПА Івана Романечка («Володі»), що належала до тактичного відтинку «Данилів»[7]. У 1947 році в рамках операції «Вісла» польською армією із Заболоття було виселено 316 українці[2]. В пам'ять про депортацію в селі встановлено хрест[3].
У 1957 році в місцевій школі було відновлене факультативне вивчення української мови, того року її вивчав 21 учень[9]. У 1975—1998 роках село належало до Білопідляського воєводства.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][10]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 111 | 14 | 77 | 20 |
| Жінки | 141 | 18 | 68 | 55 |
| Разом | 252 | 32 | 145 | 75 |
У селі збереглася церква святого Миколая[3].
- Анастасія Гаврилюк (1907—1973) — українська радянська фармакологиня[11].
- Михайло Гаврилюк (1932—2006) — український учений, фахівець у галузі інформаційно-вимірювальної техніки.
- Олександр Гаврилюк (1911—1941) — український письменник, публіцист, діяч комуністичного руху.
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б в Zabłocie. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 18 грудня 2019. (пол.)
- ↑ а б в Парнікоза, Іван. Заболоття. Прадідівська слава. База даних українських пам'яток (українська) . Микола Жарких.
- ↑ а б Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 140.
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 371. (рос. дореф.)
- ↑ а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 5. Архів оригіналу за 27 липня 2020. (пол.)
- ↑ а б в г д е ж и Kolasa A. Ukraincy w powiecie Biala Podlaska w latach 1918-1948. — Toruń : Wydawnictwo Adam Marszałek, 2007. — С. 45, 71, 103, 108-109, 129. (пол.)
- ↑ Малі друзі Ч. 5. 1941 р. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2020. Процитовано 23 листопада 2020.
- ↑ Wysocki J. Szkolnictwo ukraińskie w województwie lubelskim w okresie PRL (1944- 1965) // Państwo i Społeczeństwo. — 2009. — № 1. — С. 131. (пол.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Січкоріз Л. М., Піняжко О. Р. Гаврилюк Анастасія Якимівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Заболоття (гміна Кодень)
- Zabłocie. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 18 грудня 2019. (пол.)
- Заболоття с. www.pslava.info. Прадідівська слава.
Адміністративний центр: Кодень | ||
| Села | Вільшанки • Добрятичі • Добромисль • Ельжбецин • Заболоття • Заблоце-Кольонія • Заґаце • Залевше • Кодень • Кожанувка • Конти • Копитув-Кольонія • Копитів • Костомолоти • Окчин • Шостакі |  |
