Гаврилюк Олександр Якимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гаврилюк Олександр Якимович
Gavryljuk O.jpg
Народився 10 (23) квітня 1911
Люблінське воєводство, Польща
Помер 22 червня 1941(1941-06-22)[1] (30 років)
Львів, Українська РСР, СРСР[1]
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Flag of the Soviet Union (1936–1955).svg СРСР
Діяльність письменник, поет
Мова творів українська
Жанр поезія

Гаврилюк Олександр Якимович у Вікісховищі?

Олекса́ндр Яки́мович Гаврилю́к (10 (23) квітня 1911, с. Заболоття Бєльського повіту Седлецької губернії, нині в Польщі — 22 червня 1941, Львів) — український письменник, публіцист, діяч лівого руху.

Життєпис[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка Степану Тудору та Олександру Гаврилюкові на місці їхньої загибелі на вулиці Дорошенка
Надгробок спільної могили Степана Тудора та Олександра Гаврилюка на Личаківському цвинтарі у Львові

Народився 10 (23) квітня 1911 року в селі Заболоття Бєльського повіту Седлецької губернії (нині в Польщі) в селянській родині.

В 1929 році вступив у Комуністичну партію Західної Білорусі. У 1929-39 роках 14 разів піддавався арештам, двічі був у польському концтаборі Береза-Картузька, з якого у вересні 1939 його звільнила Червона Армія.

Був членом літературної групи «Горно», до якої входили письменники Ярослав Галан і Степан Тудор.

Вірш Олександра Гаврилюка «Спогади в'язня» (1929) став піснею комуністичних політв'язнів у польських тюрмах. У його поемі «Пісня з Берези» (1937) та у повісті «Береза» (1941) зображена боротьба проти поліцейського режиму в концтаборі.

Загибель[ред. | ред. код]

Олександр Гаврилюк загинув в перший день нападу Німеччини на СРСР у Львові від випадкового потрапляння німецької бомби в групу галицьких письменників. Разом із ним загинули Степан Тудор із дружиною, Францішек-Станіслав Парецький та Зофія Хажевська. Рукопис єдиного великого роману, написаного Олександром Гаврилюком у 1941 році, безслідно зник після смерті автора.

Пам'ять[ред. | ред. код]

У 1957 р. на його честь у Києві названо вулицю. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 84 поруч Степана Тудора.[2]

Твори[ред. | ред. код]

  • Гаврилюк О. Поезії. — К., 1941
  • Вибране. — К., 1955
  • Песни из Березы. — М., 1954. (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Гаврилюк Александр Акимович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 454. — ISBN 966-8955-00-5.

Джерела[ред. | ред. код]