Йоган Ґуннар Андерссон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоган Ґуннар Андерссон
Народився3 липня 1874(1874-07-03)[4][5][…]
Knista parishd, Швеція[4][2][6]
Помер29 жовтня 1960(1960-10-29)[1][2][3] (86 років)
Hägerstens församlingd, Швеція[2]
ПохованняKnista Churchd[7]
Країна Швеція
Діяльністьантрополог, палеонтолог, археолог, геолог
Alma materУніверситет Уппсала
Знання мовшведська[8]
ЗакладСтокгольмський університет
ЧленствоШведська королівська академія наук
У шлюбі зElsa Rosenius-Anderssond
Нагороди

Йоган Гуннар Андерссон (швед. Johan Gunnar Andersson; 3 липня 1874, Нерке — 29 жовтня 1960, Стокгольм) — шведський геолог, археолог, палеонтолог, музейний працівник, полярний дослідник і китаєзнавець, професор, доктор наук (1901). Член Шведської королівської академії наук.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син фермера. Після вивчення географії та геології в Упсальському університеті та досліджень у полярних регіонах обіймав посаду директора Національної геологічної служби Швеції.

Цікавився Силурійським періодом, що призвело його до досліджень фосфоритних порід у силурійській формації.

У 1898 році взяв участь у полярній експедиції Альфреда Натхорста на о. Шпіцберген. За рік з ініціативи Наторста очолив експедицію на о. Ведмежий для продовження геологічних досліджень, де провів першу комплексну геологічну зйомку острова.

Брав участь у Шведській антарктичній експедиції 1901—1903 років під керівництвом Отто Норденшельда та Карла Антона Ларсена на судні «Антарктик».

Вел роботи на Фолклендських островах і о. Ведмежий (Норвегія), де вперше запровадив термін соліфлюкція.

Піонер у вивченні доісторичного Китаю, за що отримав прізвисько «Кіна-Гуннар». Був першим, хто виявив свідчення неолітичної культури в Китаї і розпочав роботи у 1926 р. у печері Чжоукоудянь, що призвело до відкриття синантропа («пекінської людини»).

Після 11 років перебування у Китаї Андерссон повернувся до Швеції, де у 1925 році став професором геології. В 1926 році на основі колекції артефактів, привезених з Китаю, заснував у Стокгольмі Музей Східної Азії, директором якого був до 1938 року.

В 1929 році став професором східноазіатської археології] і заснував «Бюлетень Музею далекосхідних старожитностей», в якому часто публікувався сам. Його також називали «першим археологом Китаю».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
  2. ↑ а б в г Sveriges dödbok
  3. ↑ а б Pratt K. Andersson, Johan Gunnar // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2018. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T097442
  4. ↑ а б Johan Gunnar Andersson — 1917.
  5. ↑ Nationalencyklopedin — 1999.
  6. ↑ Knista kyrkoarkiv, Födelse- och dopböcker, SE/ULA/10527/C/6 (1862-1874), bildid: A0012323_00090
  7. ↑ Johan Gunnar Andersson”Kina-Gunnar”
  8. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Йоган_Ґуннар_Андерссон&oldid=43277772