К-90 (танк)
| К-90 | |||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тип | плавучий легкий танк Схема: передньомоторна, з центральним розташуванням трансмісії | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Історія виробництва | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Розробник | .svg){kind=small} ВРЗ № 2 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Виготовлення | 1950 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Виготовлена кількість | 2 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Характеристики | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 10,5 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Довжина | 6210 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Довжина ствола | 46,1 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Ширина | 2950 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Висота | 2260 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Обслуга | 3 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Калібр | 76-мм ЛБ-76Т | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Підвищення | −5…+30 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Траверс | 360 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Приціл | телескопічний ТШК-9 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Броня | сталева катана Лоб: верх: 6 / 78°, середина: 15 / 35—40°, низ: 15 / 55° Борт: верх: 10 / 30° — 6 / 70°, низ: 8 / 0° Корма: верх: 6 / 60°, середина: 6 / 50°, низ: 6 / 45° Дах: 6 Днище: 6 Башта: лоб: 15 / 45°, борт: 12 / 40°, корма: 12 / 35°, дах: 6 / 82° | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Головне озброєння | боєкомплект: 40 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Другорядне озброєння | 1 × 7,62-мм СГ-43 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Двигун |
140 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Питома потужність | 14,3 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Підвіска | індивідуальна торсіонна тиск на ґрунт: 0,5 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Дорожній просвіт | 400 база: 5770 колія: 2460 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Швидкість | шосе: 42 бездоріжжя: 10 на плаву | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Прохідність | стінка: 0,7 рів: 2 брід: плаває | ||||||||||||||||||||||||||||||||
К-90 (танк) у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||||||||||||||
К-90 — радянський дослідний легкий плавучий танк, створений наприкінці 1940-х — початку 1950-х років. Був розроблений ДКБ Сухопутних військ у 1949 — 1950 роках в рамках програми для створення нового легкого розвідувального танка. К-90 базувався на агрегатах гусеничного артилерійського тягача М-2 та вантажного автомобіля МАЗ-200 та використовував традиційну схему з гребними ґвинтами як водохідними рушіями, будучи розроблений як альтернатива танку ПТ-76, на випадок невдачі зі створенням водометного рушія для останнього. Паралельно з танком був розроблений і плавучий бронетранспортер К-78 на його базі. Два дослідні зразки К-90 були виготовлені у 1950 році і один з них в липні того ж року пройшов порівняльні випробування з ПТ-76, за підсумками яких на озброєння був прийнятий останній, а подальші роботи по К-90 і К-78 припинені.
Незабаром після закінчення Другої світової війни в СРСР була розгорнута програма зі створення нового легкого танка для виконання спеціальних та допоміжних завдань, залучення для яких середніх або важких танків, з їх меншим моторесурсом, було недоцільним — розвідки, охорони, зв'язку. Крім того, хоча ця частина вимог зустрічала менш однозначну оцінку, легкий танк передбачалося зробити плавучим, що крім збільшення його розвідувальних можливостей, дозволяло б використовувати машину для амфібійних операцій — по захопленню плацдармів та тилових об'єктів, прикриттю флангів, висадки морського десанту та різних інших. У 1946 — 1949 роках був розроблений ряд проектів легких танків, але жоден з них армією прийнятий не був. Після невдалих випробувань танка Р-39, єдиного серед них, втіленого в металі, постановою Ради Міністрів СРСР № 3472-1444 від 15 серпня 1949 року дослідно-конструкторські роботи зі створення плавучого танка та бронетранспортера на його базі були покладені на Челябінський Кіровський завод (ЧКЗ) із залученням фахівців ленінградського ВНДІ-100 та заводу № 112[1].
При попередньому опрацюванні проекту танка були розглянуті чотири типи водохідного рушія: з тунельними або висувними гребними ґвинтами, водометним рушієм або за рахунок перемотування гусениць. У ході розробки ескізного проекту як основний варіант був обраний водометний рушій, проте до ідеї його установки на плавучий танк скептично поставився ряд танкобудівників та військових, внаслідок чого з подачі командувача бронетанковими та механізованими військами С. Богданова у серпні 1949 року була санкціонована розробка дублюючих машин з ґвинтовим рушієм силами та засобами замовника[2][3].
У результаті цього, на додаток до танка ЧКЗ «Об'єкт 740» з водометним рушієм, Особливим конструкторським бюро Інженерного комітету Сухопутних військ під керівництвом А. Ф. Кравцева був розроблений проект К-90 з тунельним ґвинтовим рушієм. К-90 зберігав загальне компонування танка Р-39 і використовував двигун вантажного автомобіля МАЗ-200 та ходову частина артилерійського тягача М-2, на відміну від об'єкта 740 в конструкції якого були застосовані танковий двигун та спеціально розроблене шасі. К-90 також, при однаковому озброєнні та приблизно аналогічним показникам бронезахисту з об'єктом 740, був на третину легшим за свого конкурента. Два дослідні зразки К-90 були виготовлені ВРЗ № 2 ГБТУ до літа 1950 року[2][4].
Розпорядженням Ради Міністрів від 10 липня 1950 року, з 5 по 29 липня були проведені державні порівняльні випробування танків «Об'єкт 740» і К-90, на яких останній показав себе гірше при подоланні водних перешкод, не зумівши подолати ряд перешкод, успішно пройдених конкурентом[5]. Крім того, зауважили недостатньою надійність агрегатів трансмісії і водохідного рушія[4]. Внаслідок всього цього К-90 не був рекомендований державною комісією до прийняття на озброєння, однак технічна документація по ньому була закладена в мобілізаційний резерв[6].
- ↑ М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945 — 1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2010. — № 6. — С. 46 — 48.
- ↑ а б М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945 — 1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2010. — № 6. — С. 48 — 49.
- ↑ М. Б. Барятинский. Плавающий танк ПТ-76. — 2010 прим.
- ↑ а б М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945 — 1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2010. — № 8. — С. 58 — 60.
- ↑ М. Б. Барятинский. Плавающий танк ПТ-76. — 2010 прим.
- ↑ М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945 — 1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2010. — № 6. — С. 50.
- М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2010. — № 8. — С. 58—60.
- М. Б. Барятинский. Плавающий танк ПТ-76. — 2010 прим.
- М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2009. — № 9. — С. 53.
- К. Янбеков. Творцы отечественной бронетанковой техники. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2013. — № 02. — С. 18-24.
- Военный паритет: ОРУДИЯ САМОХОДНЫХ АРТИЛЛЕРИЙСКИХ УСТАНОВОК [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.](рос.)