Кадирова Жанна Ельфатівна
Жанна Ельфатівна Кадирова | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 7 липня 1981 (43 роки) Бровари | |||
Країна | Україна | |||
Навчання | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
Діяльність | художниця, художниця інсталяцій, візуальна мисткиня, скульпторка | |||
Сайт | www.kadyrova.com | |||
| ||||
Кадирова Жанна Ельфатівна у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Жанна Ельфатівна Кадирова (нар. 7 липня 1981 року, Бровари) — українська художниця та скульпторка.
Народилася 7 липня 1981 року у Броварах[2]. За словами художниці, її тато родом з Башкортостану, а мати — з села Забарівка Чернігівської області[3]. 1999 року закінчила відділення скульптури Державної художньої середньої школи імені Тараса Шевченка[4] (викладачами були Л. Петровська, Г. Хусід)[2].
Учасниця групи Р.Е.П. (Революційний Експериментальний Простір), яка виникла під час української Помаранчевої революції у Києві 2004 року. До її складу також входять художники: Микита Кадан, Анатолій Бєлов, Ксенія Гнилицька, Володимир Кузнєцов, Ярослав Коломійчук, Лада Наконечна, Леся Хоменко, Артур Бєлозьоров, Саша Макарська, Віктор Харкевич, Леся Целованська, Володимир Щербак, Аліна Якубенко, Кирило Гриньов[5].
Виступала у музичному проєкті Penoplast[6].
Працювала кураторкою виставок у київському мистецькому просторі LabGarage[7].
Навесні 2022 року переїхала у Закарпаття, але повернулася в Київ, де живе і працює[8].
Дебютувала Кадирова в 2002 році у груповій виставці «Блакитна глина», що проходила у галереї Гельмана в Києві. На ній вона представила перформанс «Синій кінь» а також «Місячні кролики»[9][10].
Першою персональною виставкою (разом з Лесею Хоменко) стала «Помаранчеве літо ІІ»[11], що пройшла у 2005 році у галереї «Ріджина», Москва.
У той же час Кадирова почала працювати з кахлями, що стали її «візитівкою». У 2004 вона створила з цементу і кахлів скульптуру «Сантехнік Толя»[12].
Принесла відомість Кадировій виставка «Діаманти» 2006 року (разом з Андрієм Сагайдаковським) у Центрі сучасного мистецтва при НаУКМА[11]Скульптури являють собою дорогоцінні камені, зроблені з кахлів, цементу і монтажної піни[13].
У схожій техніці виконані скульптури, що зображують сміття — зім'ята пачка цигарок[14], огризок яблука[15], чайний пакетик[16]. У деяких з них також використовувалася цегляна кладка[15]. Ці скульптури були створені в період з 2005 по 2010 рік.
У 2009 році, також з кахлів і цементу, була створена знакова робота «Пам'ятник новому пам'ятнику», публічна скульптура що була встановлена в місті Шаргород[17].
В цей час Кадирова починає активно працювати з міським простором. Прикладами такої праці є проєкт «Заповнення», в якому вона буквально заповнювала кахельними плитками різноманітні отвори, тріщіни і проломи у міських будівлях, і серію скульптур «Знаки», що являли собою видозмінені дорожні знаки[6]. Цегляно-кахлева скульптура 2010 року «Яблуко» встановлена в Пермі. Скульптура 2011 року «Форма світла» виставлена на Пейзажній алеї у Києві[18], і також у Києві знаходяться кілька скульптур з серії «Лавки—графіки», які дійсно є лавками на яких можна сидіти [19]. Загалом близько 15 робіт скульпторки встановлено в публічному просторі[20].
Загалом у Кадирової відбулося понад три десятки персональних виставок, і понад 130 групових. Виставки проходили у Києві, Москві, Празі, Чикаго, Нью-Йорку, Варшаві, Відні, Стокгольмі, Маямі, Шаргороді, Будапешті, Амстердамі, Стамбулі, Пермі, Харкові, Греноблі, Мюнхені, Парижі, Донецьку, Мурманську, Білостоку, Тернополі, Берліні, Любліні, Любляні, Клагенфурті, Лондоні, Дюссельдорфі, Венеції, Лейпцигу, Карлсруе, Канську, Вінниці, Женеві, Одесі, Бішкеку, Равенні, Гавані, Монте-Карло, Сан-Паулу, Львові, Которі[11].
Кадирова представляла Україну на Венеційській бієнале 2013, 2015 і 2022 року, Московській бієналє 2013 року[21].
Окрім кахлів, бетону і цегли, скульпторка працювала з природнім камінням, черепицею, асфальтом, в тому числі розміщала частини дорожнього покриття в галереї (Data Extraction, 2011)[22], малювала картини фломастерами (проєкт Фломореалізм)[23], створювала колажі (Натовп, 2012)[24] і перформанси[11].
Жанна Кадирова неодноразово брала активну участь у симпозіумах сучасного мистецтва що відбувалися на острові Бірючий. Там знаходяться кілька її скульптур[25].
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Кадирова створила багато робіт, що осмислюють цю подію.
Наприклад, серію Russian Rocket 2022 — стікерів у вигляді пролітаючих російських ракет, які наклеюються на вікна будівель або транспорту в Європі, і створюють візуальну ілюзію прольоту ракети за вікном[26] або вишитих картин на тему повітряної тривоги[8].
У межах 59-ї Венеційської бієнале (2022) у галереї Galleria Continua пройшла виставка Жанни Кадирової «Паляниця» (Palianytsia[27])[28]. Кам'яні елементи скульптури продавалися на вагу, а отримані гроші збиралися для допомоги українській армії. Таким чином було зібрано понад 230 тисяч євро[8].
За ЕСУ: серія «Діаманти» (2006); композиції — «Лимон», «Мушля», «Апельсини», «Лавки-графіки» (обидві — Київ; усі — 2008), «Дрова», «Пам’ятник новому пам’ятнику» (м. Шаргород Вінн. обл.; обидві — 2009[29]), «Букет», «Вази і квіти», «Яблуко» (м. Перм; усі — 2010), «Вічна клумба», «Форма світла» (Пейзажна алея у Києві; обидві — 2011)[2].
- 2004 — 1-а премія Всеукраїнського бієнале актуальних мистецтв (Київ)[2]
- 2011 — спеціальна премія PinchukArtCentre
- 2012 — Премія імені Казимира Малевича[4]
- 2012 — Премія Сергія Курьохіна в номінації Мистецтво в громадському просторі (паблік-арт) за роботу «Форма світла»[30].
- 2012 — Гран-прі фестивалю сучасної скульптури Kiev Sculpture Project[11]
- 2013 — головна премія PinchukArtCentre[4]
- 2014 — спеціальна премія Future Generation Art Prize
- 2018 — Miami Beach Pulse Prize[31]
- Неллі Подгорська. Жанна Кадирова. Альбом 2013. — М. : Фонд Володимира Смірнова і Костянтина Сорокіна, 2013. — 256 с. — ISBN 978-5-905494-08-6.
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ а б в г О. І. Соловйов. Кадирова Жанна Ельфатівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.
- ↑ Біографічний проект: Жанна Кадирова
- ↑ а б в Жанна Кадирова
- ↑ Микита Кадан. Р. Е. П. Український Ермітаж //Центр Сучасного Мистецтва. К.:2005
- ↑ а б Подгорська, 2013, с. 17.
- ↑ Жанна Кадирова
- ↑ а б в Жанна Кадирова: «Я не можу займатися мирними красивими речами не про Україну»
- ↑ Голубая глина(рос.)
- ↑ Жанна Кадирова
- ↑ а б в г д Жанна Кадирова (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 березня 2023. Процитовано 24 березня 2023.
- ↑ Подгорська, 2013, с. 30.
- ↑ Подгорська, 2013, с. 32.
- ↑ Подгорська, 2013, с. 50.
- ↑ а б Подгорська, 2013, с. 58.
- ↑ Подгорська, 2013, с. 54.
- ↑ Пам'ятник невідкритому пам'ятнику
- ↑ Подгорська, 2013, с. 192.
- ↑ Подгорська, 2013, с. 206.
- ↑ Public art
- ↑ Кадырова Жанна(рос.)
- ↑ Подгорська, 2013, с. 162.
- ↑ Подгорська, 2013, с. 232.
- ↑ Подгорська, 2013, с. 174.
- ↑ Жанна Кадырова(рос.)
- ↑ Художниця Жанна Кадирова створила новий проєкт — серію наліпок російських ракет
- ↑ ZHANNA KADYROVA(англ.)
- ↑ На Венеційській бієнале відкрилася виставка Жанни Кадирової "Паляниця". Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 28 квітня 2022.
- ↑ Пам’ятник невідкритому пам’ятнику. www.golos.com.ua (укр.). 27 жовтня 2010. Процитовано 15 червня 2024.
- ↑ Собств. корр. Жанна Кадырова стала лауреатом Премии Сергея Курёхина [Архівовано 13 грудня 2013 у Wayback Machine.] // www.artukraine.com.ua. — 2012. — 18 апр.
- ↑ Zhanna Kadyrova awarded the 2018 Miami Beach PULSE PRIZE(англ.)
- Офіційний сайт Жанни Кадирової [Архівовано 13 серпня 2014 у Wayback Machine.]