Карен Морлі
| Карен Морлі | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Karen Morley | ||||
 | ||||
| Народилася | 12 грудня 1909[2][3][4] Оттамва, Айова, США | |||
| Померла | 8 березня 2003[2][3][4] (93 роки) Вудленд-Гіллз, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США | |||
| Громадянство | США | |||
| Діяльність | Актриса | |||
| Alma mater | Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі і Голлівудська старша школа | |||
| Роки діяльності | з 1929 | |||
| У шлюбі з | Чарльз Відор і Lloyd Goughd | |||
| IMDb | nm0605904 | |||
|
| ||||
 Карен Морлі у Вікісховищі | ||||
Карен Морлі (англ. Karen Morley, при народженні Мілдред Лінтон (англ. Mildred Linton); 12 грудня 1909 — 8 березня 2003) — американська акторка.
Народилася і виросла в місті Оттамва, штат Айова.[5] У 13 років переїхала в Лос-Анджелес, де закінчила Голлівудську середню школу,[6] а потім Каліфорнійський університет.
Акторську кар'єру вона почала з театру в Пасадені,[7] де її помітив голлівудський режисер Кларенс Браун, який шукав дублерку для Грети Гарбо. Після підписання контракту з «MGM» пішли ролі у фільмах «Мата Харі» (1931), «Обличчя зі шрамом» (1932), «Маска Фу Манчу» (1932), «Арсен Люпен» (1933) і «Обід о восьмій» (1933). Після того, як в 1934 році акторка покинула студію, вона стала рідше з'являтися на великому екрані. Останньою помітною картиною за участю Морлі стала чергова екранізація роману Джейн Остін «Гордість і упередження» в 1940 році. Її кар'єра остаточно завершилась в кінці 1940-х, коли акторку викликали на допит в Комісію з розслідування антиамериканської діяльності і вона відмовилась давати будь-які коментарі про свою причетність до Комуністичної партії США та потрапила в «Чорний список Голлівуду». У 1954 році безуспішно балотувалася на посаду віце-губернатора Нью-Йорка від Американської лейбористської партії.[5]
Надалі вона повернулася до акторської кар'єри лише в середині 1970-х, зігравши кілька невеликих ролей на телебаченні. У 1999 році вона дала інтерв'ю, а також взяла участь у фотосесії для журналу «Vanity Fair», присвяченої живим на той момент зіркам з голлівудського чорного списку.
Морлі була у двох шлюбах. Від першого чоловіка, режисера Чарльза Відора (з 1932 по 1943),[8] народила сина Майкла.[9] Відразу після розлучення одружилася з актором Ллойда Гофа, з яким прожила до його смерті в 1984 році.
Померла в березні 2003 року від пневмонії у віці 93 років.[10]
- 1931 — Незнайомці можуть поцілуватися / Strangers May Kiss — компаньйон для обіду
- 1931 — Усміхнені грішники / Laughing Sinners — Естель Селдон
- 1931 — Політика / Politics — Міртл Бернс
- 1931 — Гріх Мадлон Клоде / The Sin of Madelon Claudet — Еліс Клоде
- 1931 — Мата Харі / Mata Hari — Карлотта
- 1932 — Ви слухаєте? / Are You Listening? — Еліс Граймс
- 1932 — Обличчя зі шрамом / Scarface — Поппі
- 1932 — Маска Фу Манчу / The Mask of Fu Manchu — Шейла Бартон
- 1932 — Арсен Люпен / Arsène Lupin — Соня
- 1932 — Плоть / Flesh — Лора Неш
- 1933 — Обід о восьмій / Dinner at Eight — Люсі Талболт, дружина Вейна Талбота
- 1937 — Вигнанець / Outcast — Маргарет Стівенс
- 1940 — Гордість і упередження / Pride and Prejudice — Шарлотта Коллінз
- ↑ VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Internet Broadway Database — 2000.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Lentz, Harris M., III (2004). Obituaries in the Performing Arts, 2003: Film, Television, Radio, Theatre, Dance, Music, Cartoons and Pop Culture (англ.). McFarland. с. 280. ISBN 9780786452088. Процитовано 25 July 2018.
- ↑ Scheuer, Philip K. (11 грудня 1932). Karen Morley's Honesty Makes Her 'Black Sheep'. The Los Angeles Times. California, Los Angeles. с. 48. Процитовано 25 липня 2018 — через Newspapers.com.
- ↑ Who's Who in Pictures. The New York Times. 29 травня 1932. с. X 4. Процитовано 27 вересня 2021.
- ↑ Karen Morley Secretly Married. The New York Times. Associated Press. 8 грудня 1932. с. 24. Процитовано 27 вересня 2021.
- ↑ Karen Morley Divorces Vidor. The New York Times. United Press. 3 березня 1943. с. 20. Процитовано 27 вересня 2021.
- ↑ Bergan, Ronald (21 квітня 2003). Obituary: Karen Morley — через www.theguardian.com.
|
