Карл фон Тюнген

Карл фон Тюнген
Народився	26 червня 1893(1893-06-26) Майнц, Німецька імперія
Помер	24 жовтня 1944(1944-10-24) (51 рік) Бранденбург-на-Гафелі, округ Потсдамd, Провінція Бранденбург, Вільна держава Пруссія ·вогнепальна рана
Країна	Німецький Райх
Діяльність	офіцер, боєць опору
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Титул	барон
Військове звання	Генерал-лейтенант
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медіафайли у Вікісховищі

Барон Карл фон Тюнген (нім. Karl Freiherr von Thüngen; 26 червня 1893, Майнц — 24 жовтня 1944, Бранденбург-на-Гафелі) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

Представник знатного баварського роду. 12 березня 1912 року вступив в Прусську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 26 серпня 1939 року — командир 254-го запасного піхотного, з 12 лютого 1940 року — 22-го кінного полку, з 25 вересня 1940 по 30 вересня 1941 року — 1-ї кінної бригади. З 26 січня по 24 квітня 1942, з травня по 15 серпня 1942 і з 25 грудня 1942 по 30 березня 1943 року — командир 18-ї танкової дивізії. З 1 червня 1943 року — інспектор запасних частин Берліна.

20 липня 1944 року учасники Липневої змови призначили Тюнгена командувачем 3-го військового округу. Він прийняв посаду, проте, коли провал змови став очевидним, відмовився виконувати їхні накази і навіть брав участь в допиті Ганса-Ульріха фон Ерцена, але був заарештований гестапо. 14 серпня він був виключений з вермахту, а 28 вересня постав перед Народною судовою палатою. 5 жовтня Роланд Фрайслер засудив Тюнгена до страти, і 24 жовтня той був розстріляний.

Звання

• Фанен-юнкер (12 березня 1912)
• Лейтенант (2 серпня 1914; патент від 30 жовтня 1912)
• Оберлейтенант (14 грудня 1917)
• Ротмістр (1 лютого 1925)
• Майор (1 квітня 1934)
• Оберстлейтенант (1 серпня 1936)
• Оберст (1 квітня 1939)
• Генерал-майор (1 грудня 1941)
• Генерал-лейтенант (21 січня 1943)

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (3 червня 1940)
  • 1-го класу (10 червня 1940)
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Німецький хрест в золоті (17 жовтня 1941)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (2 серпня 1942)
• Лицарський хрест Залізного хреста (9 квітня 1943)

Література

• August Graf von Kageneck: Die Bamberger Reiter. München: Langen Müller 1992.
• Peter Steinbach/Johannes Tuchel: Lexikon des Widerstands 1933—1945. Verlag C.H.Beck. München. 1994. S. 192f.
• Bengt von zur Mühlen (Hrsg.): Die Angeklagten des 20. Juli vor dem Volksgerichtshof. Chronos Film GmbH, Berlin 2001, ISBN 3-931054-06-3.
• Arnim Ramm: Der 20. Juli vor dem Volksgerichtshof. Berlin: wvb 2007. ISBN 978-3-86573-264-4.
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin, S. 140
• Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S.179