Квітка Григорій Семенович
| Григорій Семенович Квітка | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1714 — 1734 | ||
| Попередник: | П. В. Куликовський | |
| Народження: | 1669 | |
| Смерть: |
1734 в Києво-Печерська лавра | |
| Релігія: | православний | |
| Рід: | Квітки | |
| Батько: | Семен Опанасович | |
| Діти: | Квітка Іван Григорович | |
| Військова служба | ||
| Приналежність: | Слобідська Україна | |
| Рід військ: | козацтво | |
| Звання: | полковник | |
Григорій Семенович Квітка (1669—1734 роки) — український козацький полковник. Полковник Харківського козацького полку, зі старшинського роду Квіток.
У 1713 році в слободі Основа (маєток родини Квіток) Григорієм Семеновичем було збудовано новий дерев'яний храм Івана Предтечі.[1]
У 1714 році Григорій Квітка стає полковником Харківського козацького полку замість Прокопія Васильовича Куликовського.
У 1714 році запорожці-харцизи разом з кримськими татарами грабують землі Харківського полку та Ізюмського полку. Харківський полковник Григорій Квітка розбиває їх, та витісняє зі Слобожанщини.[2]
У 1721 році полковник Григорій Квітка отримує від імператора Петра І вказівки як святкувати в полку Ніштадтський мир, та скінчення Північної війни.[3]
Григорій Семенович Квітка помер у 1734 році й похований в Києво-Печерській лаврі в Великому Успенському соборі.
Рід Квіток — шляхетський козацький рід, який бере початок з Гадяцького полку Війська Запорозького, і осіли на Слобожанщині в XVII сторіччі. Рід дав полковників та старшин Харківському слобідському полку і Ізюмському слобідському полку, а також (після скасування полкового уряду) державних та шляхетських діячів Російської імперії. Також представники цієї родини були українськими просвітниками та літературними діячами.
Григорій Семенович народився в сім'ї харківського полкового судді Семена Опанасовича Квітки. Був одружений з Василиною Єреміївною Красновською (1678- 22 жовтня 1734 року), донькою Єремії Мартиновича Красновського.
Родина мала дітей:
- Василь Григорович (1709-22 жовтня 1734 року) — помер разом з матір'ю. Похований в Покровському монастирі міста Харкова.[4]
- Стефан Григорович (1712- 24 серпня 1735)
- Феодосія Григорівна (ігуменя Феофанія) (?-1628-1754-?) — була одружена з Василем Андрійовичем Гамалією. Пішла до монастиря (1728), згодом ставши шостою ігуменею Хорошівського монастиря (коло 1749, 1754 року).[5]
- Марфа Григорівна Квітка-Гамалія (ігуменя Марія) (1703- не раніше 1758 року) — сьома ігуменя Хорошівського монастиря.[5]
- Роман Григорович (поч. XVIII ст.) — козацький полковий старшина Харківського полку. Золочівський сотник, полковий суддя.
- Іван Григорович (рік смерті 1751) — козацький полковий старшина Харківського полку. У 1743—1751 роках полковник Ізюмського козацького полку. Невдовзі перед смертю його було призначено бригадиром Слобідських полків.
- Слобода Основа — В подальшому постійне родинне гніздо Квіток. Побудував там храм Івана Предтечі.
- Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [Архівовано 7 Травня 2012 у Wayback Machine.]
- Багалій Д.І. Історія Слобідської України. — Х. : Дельта, 1993. — 256 с. — (Пам’ятки історичної думки України) — ISBN 5-7707-4256-9.
- Лукомский Г. К. Старинные усадьбы Харьковской губернии. 2-е переиздание. — Х. : Сага, 2007. — 348 с. — ISBN 978-966-2918-15-11.(рос.)
- Илляшевич Л.В. Краткій очеркъ исторіи Харьковскаго дворянства. — Х. : типографія М. Зильберберга, 1885. — 166 с.(рос. дореф.)
- ↑ Щелковъ К. П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х. : Университетская тип., 1882. — 365 с. (рос. дореф.) — С.80.
- ↑ Щелковъ К. П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х. : Университетская тип., 1882. — 365 с. (рос. дореф.) — С.81.
- ↑ Щелковъ К. П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х. : Университетская тип., 1882. — 365 с. (рос. дореф.) — С.86.
- ↑ Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [Архівовано 7 Травня 2012 у Wayback Machine.]-Розділ «Харківський Покровський монастир»
- ↑ а б Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [Архівовано 7 Травня 2012 у Wayback Machine.]-Розділ «Хорошівський дівочий монастир»