Основа (колишнє село, Харків)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Основа
Харків
Основа

Слобода Основа у 1820-х роках. Річка, на якій розташована слобода - Лопань
Загальна інформація
49°58′05″ пн. ш. 36°13′10″ сх. д. / 49.96806° пн. ш. 36.21944° сх. д. / 49.96806; 36.21944Координати: 49°58′05″ пн. ш. 36°13′10″ сх. д. / 49.96806° пн. ш. 36.21944° сх. д. / 49.96806; 36.21944
Країна Україна Україна
Район Основ'янський
Адмінодиниця Основ'янська волость
Телефонний код +380 57
Заклади освіти
та культури
парк культури і відпочинку ім. Квітки-Основ’яненка
Транспорт
Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Карта
Основа. Карта розташування: Україна
Основа
Основа
Основа (Україна)

Осно́ва — колишня слобода поблизу міста Харкова, яке існувало впродовж кінця XVII — початку XX сторіччя. Увійшло в межі міста на початку ХХ сторіччя.

Історія[ред. | ред. код]

Палац Квіток в слободі Основа. Побудований в 60-70 роках ХІХ сторіччя.

Ці землі були заселені як слобода полковником Харківського козацького полку Федором Григоровичем Донцем в другій половині XVII сторіччя. Деякий час це був маєток відомої козацької старшинської родини Донець-Захаржевських.

У 1713 році слобода була продана вдовою полковника Федора Григоровича Донець-Захаржевського іншій козацькій старшинській родині Квіток. Першим власником, з Квіток став Квітка Григорій Семенович, який збудував у слободі першу дерев’яну церкву Іоанна Предтечі[1]. До ХХ сторіччя Основа стає родинним гніздом родини. А сімейний склеп під храмом Іоанна Предтечі, стає пристанищем майже усіх членів родини. Маєток переходить в спадок в родинному колі.

У 1714 році до Основ’янської церкви Іоанна Предтечі було приписано село Пан Іванівка біля ставку Завали[2].

У 1754 році вдовою полковника Івана Григоровича Квітки церков Іоанна предтечі була перенесена на нове місце, де знаходилася до 1876 року, коли її було скасовано, а з її дерева побудували школу. На старому місці було встановлено кам’яний пам’ятник[3].

У 1814 році на прохання вдови М.В. Квітки, було збудовано домову церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці[4].

20 грудня 1781 року, у Основі згоріла церква. У наступному, 1782 році, Федором Івановичем Квіткою було побудовану нову церкву на місці згорілої. Під церквою була розміщена родинна крипта квіток, де в подальшому хоронили представників цієї родини[5]. Саме в цьому храмі були поховані батьки засновника палацу, та будівника храму Федора Івановича Квітки, Іван Григорович з дружиною Параскевою Андріївною (при народженні Горленко). Федір Іванович, був батьком Григорія Квітки-Основ'яненко та Андрія Квітки[6].

У Основі працював в XVIII-XIX сторіччі видатний український історик та етнограф Ілля Іванович Квітка.

На початку ХІХ сторіччя стає культурним осередком Харківщини. На той час її власниками були брати Андрій Федорович Квітка та Григорій Федорович Квітка (видатний український письменник та культурний діяч, більш відомий за псевдонімом "Основ'яненко", роки життя — 17781843). Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко народився в Основі, тут мешкав і працював. З часом він передає всі права на маєток брату, але й далі все його життя було пов'язане саме з Основою. Його брат будучи сановником Російської імперії був також відомий як активний культурний діяч Слобожанщини, він є одним з засновників Харківського університету.

У 1854 році на Основі купцем Іваном Івановичем Богомоловим було побудовано паровий лаковий завод[7].

В перші роки ХІХ сторіччя в маєтку був побудований дерев'яний двоповерховий палац з куполом на високому барабані, та шестиколонним портиком. Цей палац, періодично оновлюючись та перероблюючись прикрашав маєток до самого початку ХХ сторіччя. У 1914 році, його було зруйновано, останні часи до того, він слугував місцевим театром.

В маєтку був також інший (пізніший) палац родини. Побудовано його було в 60-70 роках ХІХ сторіччя. Це була кам'яна будівля в готичному стилі, зроблена як середньовічна фортеця[8]. Він був прикрашений баштами та бійницями. Коло нього розташовувалася дерев'яна церков Іоана Предтечі.

У 1876 році було збудовано нову кам'яний храм Іоана Предтечі.

За переписом населення в Основі у 1724 році налічувало 105 дворів.

Кількість парафіян основ'янського храму Іоана Предтечі налічувало:

  • 1730 рік — 500 чоловік., 407 жінок;
  • 1750 рік — 487 чоловік., 428 жінок;
  • 1770 рік — 527 чоловік., 463 жінок;
  • 1790 рік — 608 чоловік., 622 жінок;
  • 1810 рік — 618 чоловік., 632 жінок;
  • 1830 рік — 732 чоловік., 801 жінок;
  • 1850 рік — 817 чоловік., 856 жінок.

У 1840 році  від холери померло 80 мешканців слободи.

Село Основа фігурує у списку населених місць Харківської губернії 1864 року (№133), відносилося до Основ'янської волості Харківського повіту Харківської губернії, згідно з поліцейським поділом відносилося до І-го стану. Село розташовано ліворуч від Катеринославського поштового шляху, на річці Лопань. Село було володарським, тобто знаходилося у приватному володінні. Відстань до міста Харків вказана чотири версти, до станової квартири відстань становила 24 версти, мала одну церков, та один цегляний завод. У селі налічувалося 125 дворів. Мешканців в Основі налічувалося 350 осіб чоловічої статі, та 356 жіночої.

Станом на 1914 р. чисельність населення становила 19'703 особи.[9] Село було центром Основ'янської волості.

Після українсько-російської війни село ввійшло у міську межу м. Харкова. Місцевість міста стала називатись Велика Основа, на відміну від Малої Основи (колишнього передмістя) та робітничого селища Основа (поблизу станції Основа).

Заснування Основи за оповіданням Г. Ф. Квітки-Основ’яненка[ред. | ред. код]

У 1843 році видатний письменник Григорій Федорович Квітка (працював під псевдонімом Основ’яненко) написав оповідання «Заснування Харкова. Старовинний переказ», де розповідає історію свого роду, а також історію заселення Слобожанщини (зокрема підіймається питання заснування Основи).

Згідно оповіданням, засновник роду Квіток, Андрій Афанасійович Квітка, зі своєю дружиною Марією, втекли з Києва від Київського воєводи, батька Марії, який був проти одруження закоханих. Подорожуючі на схід, разом зі своїми супутниками, вони часто робили зупинки, так як Марія була вже вагітна, поки вона вже не мала можливості йти далі. З огляду на це, Андрій з товаришами 24 червня (на свято Івана Предтечі) осідають на березі річки у березовому гаю, серед вишневих садів, між непролазним бором и степами. Тут вони зробили курінь, своє перше постійне житло. Згодом вони вирішують осісти в цій місцині, Андрій Квітка відсилає свого товариша Антона Муху до Правобережжя де він був повинен зібрати переселенців для заселення цих вільних міст.

Антон Муха виконує цей обов’язок та приводить цілі родини переселенців, які основують в навколишніх місцях хутори. Декілька родин селяться біля хати Квіток, чим започатковують слободу Основу, названу так, тому, що була «основою» заселення цих земель. Віднайденому ж брату Андрія Квітки, отцю Онуфрію (до того як став ченцем, Григорій Афанасійович), належить честь забудови перших храмів, зокрема храму Іоанна Предтечі, на Основі. Цього святого Квітки вибрали у патрони, в зв’язку з тим, що саме у його день вони осіли у цих щасливих для них краях.

Звичайно ця легенда, здебільшого красива казка, сама ж слобода Основа, яка стала родовим гніздом Квіток, було засновано Федором Григоровичем Донцем-Захаржевським і тільки у 1713 році її було придбано Григорієм Семеновичем Квіткою.

Родинна крипта[ред. | ред. код]

Крипта під храмом стала останнім притулком для багатьох представників родини квіток. Серед похованих там були:

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Щелковъ К.П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х : Університетська типографія, 1882. — С. 80 – 365с.(рос. дореф.)
  2. Щелковъ К.П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х : Університетська типографія, 1882. — С. 81 – 365с.(рос. дореф.)
  3. Щелковъ К.П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х : Університетська типографія, 1882. — С. 111 – 365с.(рос. дореф.)
  4. Наказ Синоду 8 серпня №1680
  5. Щелковъ К.П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х : Університетська типографія, 1882. — С. 134, 135 – 365с.(рос. дореф.)
  6. Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.- Розділ «Основа»
  7. Щелковъ К.П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х : Університетська типографія, 1882. — С. 236 – 365с.(рос. дореф.)
  8. Лукомський К.Г. в своїй книзі називає засновником садиби О.І. Квітку. Брата Федора Івановича Квітки, Олексія. Але більш ширші дані (Філарет) вказують саме на Федора. Слід зауважити, що написання імені «Федір» в старому шрифті, було через літеру тету, яка подібна до літери «О» - Θ.
  9. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.