Кетрін Хейхо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кетрін Хейхо
Народилася15 квітня 1972(1972-04-15) (52 роки)
Торонто, Канада
Місце проживанняЛаббок
Країна Канада
Діяльністьполітолог, наукова працівниця, натуралістка, захисниця довкілля, кліматологиня, викладачка університету
Alma materUniversity of Illinois at Urbana-Champaign
University of Toronto
Галузьприродничі науки[1], політологія[1], кліматологія[1], зміна клімату[1] і атомосферні наукиd[1]
ЗакладТехаський технологічний університет
The Nature Conservancyd[2]
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
У шлюбі зAndrew Farleyd
Нагороди
Особ. сторінкаkatharinehayhoe.com
CMNS: Кетрін Хейхо у Вікісховищі

Кетрін Енн Скотт Хейхо (англ. Katharine Anne Scott Hayhoe, *15 квітня 1972(19720415), м. Торонто, Канада)[3] — американська науковиця канадського походження, дослідниця атмосфери, кліматологиня, натуралістка, політологиня, захисниця довкілля, комунікаторка зміни клімату, викладачка університету. Професор політології в Техаському технічному університеті, директор Центру кліматичних наук. [4] Генеральна директорка консалтингової фірми ATMOS Research and Consulting.[5]

Раннє життя та освіта

[ред. | ред. код]

Хейхо родом із м. Торонто провінції Онтаріо, Канада.[6]

Хейхо отримала диплом з фізики та астрономії в Університеті Торонто,[6] ступінь магістра і науковий ступінь з науки про атмосферу в Університеті Іллінойсу в Урбані-Шампейн. Комітет із захисту її наукового ступеню очолював Дональд Веблз.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

З 2005 року Хейхо працює в Техаському технічному університеті.[7] Вона є авторкою понад 120 рецензованих публікацій[8] і книги «Клімат для змін: факти глобального потепління для рішень, основаних на вірі» у співавторстві з своїм чоловіком Ендрю Фарлі.[9]

Співавторка деяких звітів для Програми США з дослідження глобальних змін, а також деяких звітів Національної академії наук[10], включаючи 3-ю Національну оцінку клімату, опубліковану 6 травня 2014 року. Незабаром після оприлюднення звіту Хейхо сказала: "Зміна клімату тут і зараз, а не в далекому часі або місці", додавши, що "вибори, які ми робимо сьогодні, матимуть значний вплив на наше майбутнє".[11] Виконувала функції експертки-рецензентки Міжурядової групи експертів зі зміни клімату.[12]

Названа професором Джоном Авраамом "можливо найкращим комунікатором з питань зміни клімату".[13] Журнал Time включив Кетрін Хейхо до 100 найвпливовіших людей у 2014 році. [14] [15] У 2014 році Американський геофізичний союз присудив їй свою нагороду з питань кліматичних комунікацій.[16] Перший епізод документального телесеріалу «Роки небезпечного життя» відображає її роботу та спілкування з релігійною аудиторією в Техасі.[17]

Книга Ньюта Ґінґріча

[ред. | ред. код]

Хейхо написала главу до книги Ньюта Ґі́нґріча про зміну клімату в 2009 році. У 2011 році співавторка книги Ґінґріча Террі Мапл повідомила їй, що вона була прийнята.[18] Наприкінці 2011 року Ґінґріч оголосив, що на його прохання ця глава була відхилена.[19]

Дізнавшись про те, що її главу було відкинуто, Хейхо заявила: «Я не чула про це» і написала твіт про те, що вона витратила більше 100 неоплачених годин на роботу над цим розділом.[20] Дехто вважає, що Ґінґріч відкинув главу через те, що Марк Морано[en], який не є науковцем, написав на своєму сайті Climate Depot багато статей проти її висновків.[18] Це, а також її поява на телевізійному шоу Біла О'Райлі, призвело до того, що наступного дня Хейхо надіслали майже 200 ненависницьких повідомлень.[6] Незабаром після цього консервативний PAC Американський інститут традицій подав запит згідно з Законом про свободу інформації до державного університету, роботодавця Хейхо, з метою отримання її нотаток та листів, пов'язаних з написанням неопублікованої глави для книги Ґінґріча.[21]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Хейхо є євангельською християнкою, дочкою місіонерів.[13] Вона заявила, що визнання себе християнинкою і науковицею є "неначе вихід з шафи".[22] Її батько Дуг Хейхо був координатором науки і техніки в окружній школі Торонто[23] і в даний час є доцентом кафедри освіти в Університетському коледжі і семінарії Тіндейла в місті Торонто.[24] Хейхо віддає належне батьку, який надихав її і переконав, що наука і релігія не повинні конфліктувати одна з одною.[25]

З Ендрю Фарлі, з яким взяла шлюб, познайомилася під час навчання в Іллінойському державному університеті. Фарлі є лінгвістом і пастором євангельської церкви в Лаббоку, штату Техас.[13]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  3. ↑ Katharine H Farley - United States Public Records. FamilySearch. Архів оригіналу за 5 Жовтня 2016. Процитовано 4 жовтня 2016.
  4. ↑ Katharine Hayhoe profile. Nova (TV series). Архів оригіналу за 11 Вересня 2013. Процитовано 8 вересня 2013.
  5. ↑ Kolodny, Lora (3 жовтня 2016). Obama, Leonardo DiCaprio and scientist Katharine Hayhoe talk climate change at SXSL. TechCrunch. Архів оригіналу за 1 Березня 2019. Процитовано 4 жовтня 2016.
  6. ↑ а б в Thanh Ha, Tu (10 січня 2012). Canadian climate scientist finds fame, hate mail in U.S. The Globe and Mail. Архів оригіналу за 25 Лютого 2017. Процитовано 8 вересня 2013.
  7. ↑ Galbraith, Kate (22 вересня 2011). Katharine Hayhoe: The TT Interview. Texas Tribune. Архів оригіналу за 2 Березня 2019. Процитовано 8 січня 2015.
  8. ↑ Katharine Hayhoe. Google Scholar. Архів оригіналу за 19 Грудня 2019. Процитовано 17 березня 2016.
  9. ↑ Саменов, Джейсон. "Лідери клімату Салліван і Хейхоу роблять TIME 100 найвпливовішими людьми" [Архівовано 10 Березня 2016 у Wayback Machine.] , The Washington Post , 24 квітня 2014 року
  10. ↑ Hayhoe's biography [Архівовано 6 травня 2014 у Wayback Machine.], katharinehayhoe.com; accessed May 6, 2014.
  11. ↑ Rice, Doyl (6 травня 2014). Federal report gauges U.S. impacts of global warming. USA Today. Архів оригіналу за 6 Травня 2014. Процитовано 6 травня 2014.
  12. ↑ Turrentine, Jeff (9 квітня 2014). "The facts are not enough". Salon. Архів оригіналу за 2 Березня 2019. Процитовано 22 листопада 2014.
  13. ↑ а б в Banerjee, Neela (7 грудня 2011). Spreading the global warming gospel. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 21 Вересня 2013. Процитовано 8 вересня 2013.
  14. ↑ Romm, Joe (24 квітня 2014). Dr. Katharine Hayhoe, Star of Showtime Climate Series, Makes TIME 100 Most Influential People List. ThinkProgress. Архів оригіналу за 31 Липня 2015. Процитовано 1 Березня 2019.
  15. ↑ Zaimov, Stoyan (24 квітня 2014). TIME's 100 Most Influential People: Evangelical Christian Scientist Featured for Climate Change Work. Christian Post. Архів оригіналу за 21 Листопада 2018. Процитовано 1 Березня 2019.
  16. ↑ Gertz, Emily (3 липня 2014). Meet the Scientist Who Might End the Climate Culture Wars. Popular Science. Архів оригіналу за 20 Жовтня 2019. Процитовано 2 лютого 2015.
  17. ↑ Mooney, Chris (2 травня 2014). How To Convince Conservative Christians That Global Warming Is Real. Mother Jones. Архів оригіналу за 4 Червня 2019. Процитовано 5 травня 2014.
  18. ↑ а б Roberts, David (17 січня 2012). Chatting with the climate scientist Newt dissed. Grist. Архів оригіналу за 2 Березня 2019. Процитовано 31 січня 2014.
  19. ↑ Sheppard, Kate (6 січня 2012). Newt Dumps Christian Climate Scientist. Mother Jones. Архів оригіналу за 21 Листопада 2018. Процитовано 8 вересня 2013.
  20. ↑ Huisenga, Sarah (30 грудня 2011). Gingrich kills chapter on climate change in upcoming book. CBS News. Архів оригіналу за 30 Жовтня 2013. Процитовано 8 вересня 2013.
  21. ↑ Том Клайнс, "Битва за кліматичну науку" [Архівовано 9 Жовтня 2019 у Wayback Machine.] , Популярна наука , 21 червня 2012 р., Отримано 11 вересня 2016 року
  22. ↑ Katharine Hayhoe. pbs.org. WGBH-TV. Архів оригіналу за 1 Жовтня 2018. Процитовано 19 липня 2014.
  23. ↑ Missionary from Toronto winning converts — on climate change. TheStar.com. 9 січня 2012. Архів оригіналу за 2 Березня 2019. Процитовано 11 вересня 2013.
  24. ↑ "Доктор Дуг Хейхо" [Архівовано 2 Березня 2019 у Wayback Machine.] , викладач кафедри, Університетський коледж і семінарія в Тіндалі [Архівовано 2 Березня 2019 у Wayback Machine.] , доступний 6 травня 2014 року
  25. ↑ Mooney, Chris (3 травня 2014). Why Should Evangelical Christians Care About Climate Change?. Slate. Архів оригіналу за 1 Березня 2019. Процитовано 7 листопада 2014.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Кетрін_Хейхо