Коріолан (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коріолан
Coriolanus
Жанртриллер, драма
РежисерРальф Файнс
ПродюсерРальф Файнс
Джон Логан
Габріелла Тана
Джулія Тейлор-Стенлі
Колін Вейнс
СценаристДжон Логан
На основіКоріолан і Coriolanusd
У головних
ролях
Ральф Файнс
Джерард Батлер
Ванесса Редґрейв
Браян Кокс
ОператорБаррі Екройд
КомпозиторIlan Eshkerid
КінокомпаніяHermetof Pictures
Magna Films
Дистриб'юторLionsgate
Тривалість122 хв
Моваанглійська
КраїнаВелика БританіяВелика Британія
Рік2011
Дата виходу14 лютого 2011 року
Касові збори$1,07 млн
IMDbID 1372686
coriolanusmovie.co.uk

«Коріолан» (англ. Coriolanus, 2011) — кіноадаптація однойменної трагедії Шекспіра. Давньоримські події були перенесені у сучасний антураж. Картину було повністю знято у Сербії — Белграді і його околицях.[1][2] Прем'єра відбулась 14 лютого 2011 року на 61-му Берлінському кінофестивалі.[3] Фільм став режисерським дебютом Ральфа Файнса.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Громадяни Риму голодні. Гней Марцій Коріолан (Файнс), герой Риму, великий воїн і людина непохитної віри, зневажає людей. Його крайні погляди призводять до масових заворушень. В результаті політичної змови, Коріолана виганяють з Риму. Він вирішує приєднатися до свого заклятого ворога, вождя вольсків Тулія Офідія (Батлер) і йде разом з ним у похід на Рим.

В ролях

[ред. | ред. код]

Нагороди і номінації

[ред. | ред. код]

Фільм був номінований на Золотого ведмедя на 61-му Берлінському кінофестивалі.[3]

Ральф Файнс був номінований на премію BAFTA за найкращий дебют.[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Fiennes makes directorial debut in Serbia. AFP. 17 березня 2010. Архів оригіналу за 10 листопада 2010. Процитовано 16 червня 2012.
  2. Ralph Fiennes begins filming directorial debut in Belgrade. Monsters and Critics. 10 березня 2010. Архів оригіналу за 28 березня 2010. Процитовано 16 червня 2012.
  3. а б Berlinale 2011: Competition Films. berlinale.de. Архів оригіналу за 14 червня 2012. Процитовано 16 червня 2012.
  4. BAFTA to Honor Ralph Fiennes with Tribute. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 6 травня 2012. Процитовано 16 червня 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]