Куплеваський Микола Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Куплеваський Микола Йосипович
Народився 24 грудня 1847 (5 січня 1848)
Помер не раніше 1917
Країна  Російська імперія
Діяльність політик, правник, викладач університету
Галузь юриспруденція, право[1] і ботаніка[1]
Alma mater Імператорський Харківський університет
Вчене звання професор
Знання мов російська[1]
Заклад Імператорський Харківський університет
Посада ректор[1]
Нагороди
орден Святого Володимира III ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня

Куплеваський Микола Йосипович (05.01.1848 (24.12.1847) — після 1918) — правознавець, громадський діяч. Доктор державного права (1888), заслужений професор (1902).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в м. Оріхів у родині штатного доглядача повітового училища. Згодом жив у Києві та Харкові. 1872 закінчив юридичний факультет Харківського університету (нині Харківський національний університет) і став (з наступного року) професорським стипендіатом на кафедрі державного права. 1875 упродовж півроку поглиблював знання в Київському університеті. Повернувшись до Харкова, 1877 захистив дисертацію pro venia legendi (на право викладання) на тему: «Состояние сельской общины в XVI веке на дворцовых землях и землях духовных и светских владельцев», отримав звання приват-доцента і почав читати лекції з держ. права. Через два роки захистив магістерську дис. з проблем адм. юстиції у Франції і був обраний штатним доцентом. 1880–82 перебував у наук. відрядженні у Франції та Німеччині. Після захисту 1888 докторської дис. на тему: «Державна служба в теорії і діючому праві Англії, Франції, Німеччини та Цислейтанської Австрії» був затверджений у званні екстраординарного, а згодом — ординарного (1890) і заслуженого (1902) професора кафедри держ. права Харків. ун-ту. Ініціатор створення і перший голова Харків. юрид. т-ва (з 1901). 1901–05 — ректор Харків. ун-ту. Від 1907 — у Санкт-Петербурзі: проф. держ. права Імператорського уч-ща правознавства, чл. ученого к-ту Мін-ва нар. освіти. Восени 1917 повернувся в Україну, поселився в с-щі Южное (нині м. Південне) під Харковом. В останні місяці гетьманату П.Скоропадського брав участь у роботі комісії, що розробляла положення про вибори до Державного сойму Української Держави. Подальша доля невідома.

Як правознавець К. критично оцінював тогочасну Рос. д-ву; одним з перших у вітчизн. юриспруденції виступив за перетворення її в конституційну і правову державу; ставив питання про: розвиток прав особистості, демократ. принципів і процедур, утвердження громадян. рівноправ'я; участь сусп-ва в держ. діяльності, забезпечення законності управління, поділу держ. влади, незалежності правосуддя, запровадження відповідальності посадових осіб і адм. юстиції тощо. У політ. діяльності К. був поміркованішим, ніж у наук. працях. Він належав до партії октябристів, був одним з засн. Всерос. нац. союзу (орг-ції націоналістичної, але не чорносотенної).

Сучасники знали К. також як музиканта і композитора. Він захоплювався теорією та історією музики, опублікував кілька збірок муз. творів, серед яких п'єси для фортепіано, пісні для духовного хору тощо. Його церк. музика виконувалася в багатьох храмах Росії. К. був головою Харків. хорового т-ва, а згодом — головою муз. комісії Петерб. просвітницького т-ва «Маяк», одним з провідних діячів Рос. муз. товариства.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Czech National Authority Database

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]