Курт Герцог

Курт Герцог
нім. Kurt Oskar Herzog
Народився	27 березня 1889(1889-03-27) Кведлінбурґ, Німеччина
Помер	8 травня 1948(1948-05-08) (59 років) Воркута, Комі АРСР, РРФСР, СРСР
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності	з 1907
Військове звання	Генерал артилерії
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест Військового ордена Святого Генріха Лицарський хрест 1-го класу ордена Альберта (Саксонія) Ганзейський хрест (Гамбург) Військовий хрест Фрідріха (Ангальт) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Нарукавна стрічка «Курляндія»

Курт Оскар Герцог (нім. Kurt Oskar Herzog; 27 березня 1889, Кведлінбург, Німецька імперія — 14 квітня 1948, Воркута, РРФСР) — німецький воєначальник, генерал артилерії вермахту.

Біографія

Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 1 жовтня 1935 року — командир 31-го артилерійського полку, з 1 квітня 1938 року — 1-го артилерійського командування. З 1 вересня 1939 року — начальник 1-го підрозділу комплектування, 30 вересня очолив 108-ме артилерійське командування. З 7 лютого 1940 року — командир 291-ї піхотної дивізії. Учасник Німецько-радянської війни, вів бої під Ленінградом і в районі Волхова. З 30 червня 1942 року — командир 38-го армійського корпусу (з 31 грудня 1944 року — танкового). Після важких боїв в районі Волхова і на озері Ільмень в січні 1944 року почав відступ у Прибалтику. 19 січня 1945 року здав командування і був відправлений в шпиталь. Після одужання 12 березня знову очолив свій корпус. До кінця війни чинив опір радянським війська в Курляндії, перебуваючи практично у безвихідному становищі. 8 травня 1945 року здався радянським військам. 18 грудня 1947 року засуджений військовим трибуналом до 25 років таборів. Помер від дистрофії в стаціонарі табірного пункту «Цегляний завод №2» Воркутинського табору.

Звання

• Фанен-юнкер (30 березня 1907)
• Фенріх (1 листопада 1907)
• Лейтенант (14 серпня 1908; патент від 14 лютого 1907)
• Оберлейтенант (25 вересня 1914)
• Гауптман (5 жовтня 1916)
• Майор (1 квітня 1929)
• Оберстлейтенант (1 вересня 1933)
• Оберст (1 липня 1935)
• Генерал-майор (1 березня 1939)
• Генерал-лейтенант (1 лютого 1941)
• Генерал артилерії (1 липня 1942)

Нагороди

• Залізний хрест
  • 2-го класу (26 жовтня 1914)
  • 1-го класу (6 листопада 1916)
• Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест (17 березня 1916)
• Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу з мечами і короною
• Ганзейський Хрест (Гамбург)
• Хрест Фрідріха
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (10 вересня 1939)
  • 1-го класу (29 вересня 1939)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (18 жовтня 1941)
  • дубове листя (№694; 12 січня 1945)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Нарукавна стрічка «Курляндія»

Література

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Reichswehrministerium (Hg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1924, S. 148
• Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 387.
• THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940-1945, Biblio-Verlag, 1997.
• Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001