Воркута

Зовнішні відеофайли
	Найпокинутіше місто / Воркута / Як живуть у селищах, що мертвіють / Лядов з Місця подій на YouTube // The Люди. — 2021. — 30 квітня. (рос.)

місто Воркута
Герб міста	Прапор міста
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Республіка Комі
Код ЗКАТУ:	87410000000
Код ЗКТМО:	87710000001
Основні дані
Час заснування	4 січня 1936
Статус міста	26 листопада 1943
Населення	58 133 (2017)
Площа	29,8 км²
Поштовий індекс	169900
Телефонний код	+7 82151
Географічні координати:	67°30′ пн. ш. 64°02′ сх. д. / 67.500° пн. ш. 64.033° сх. д.Координати: 67°30′ пн. ш. 64°02′ сх. д. / 67.500° пн. ш. 64.033° сх. д.
	Влада
Вебсторінка	офіційний сайт
Міський голова	Сергій Говоров
	Мапа
	; Воркута ; Воркута
	Воркута у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Воркута (річка).

Воркута́ — місто в Росії, розташоване на півночі Республіки Комі, на річці Воркута, за 904 км від Сиктивкара. Населення — 52 292 (2021). Містоутворювальне підприємство Воркутауголь.

Назва[ред. | ред. код]

«Воркута» в перекладі з ненецької — «багато ведмедів», «надмір ведмедів», «ведмежий кут».

Оскільки Воркута розташована приблизно за 150 кілометрів на північ від Полярного кола і всього за 140 кілометрів від узбережжя Північного Льодовитого океану, клімат субарктичний. Середня річна температура — −6,6 °C. Середня температура липня становить +11,7 °C (максимальна +33 °C), січня — −20,6 °C (мінімальна −52,4 °C). Безморозний період складає всього близько 70 діб (навіть влітку іноді можливі приморозки), тоді як тривалість зими становить близько 8 місяців.

Історія[ред. | ред. код]

Робітниче селище Воркута засноване в 1936 році в Большеземельській тундрі на місці розвіданих на початку 1930 років запасів кам'яного вугілля.

26 листопада 1943 Воркуті присвоїли статус міста. Населення міста швидко зростало і в 1980 році досягло 116 000. Після розпаду СРСР і кризи у видобувній промисловості багато мешканців покинули місто, виїхавши в більш південні райони країни.

Наприкінці 1930-х — початку 1950 роках у Воркуті розташували один із найбільших таборів ГУЛАГу.

У 1980-х рр. на добувних підприємствах Воркути працювала значна кількість українців, які подалися туди на заробітки.

Селища[ред. | ред. код]

Жовтневе (остаточно розселено)
Північне
Цементнозаводське (остаточно розселено)
Юршор (розселено)
Воргашор
Комсомольське (активно розселяється)
Заполярне
Советське (станом на 2021 мешкала одна особа)

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Адміністративно Воркута являє собою муніципальне утворення — місцевий округ. Однак територіально й історично виділяються селища і власне місто Воркута. Проте у селищах немає місцевих органів влади — всі вони входять у МУМО «Воркута» (МУМО — муніципальне утворення місцевого округу).

Демографія[ред. | ред. код]

Чисельність населення Воркути (у тисячах осіб)
Рік	1959	1962	1967	1970	1973	1976	1979	1982	1986	1989	1992	1996	1998	2000	2001	2003	2005	2006
Населення	55	60	65	90	92	98	101,1	104	110	115,6	116	100,8	95,9	89,8	87,1	84,9	82,0	79,2

Люди, пов'язані з Воркутою[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Ємець Ілля Миколайович (нар. 1956) — український лікар, дитячий кардіохірург, директор Науково-практичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України, доктор медичних наук, заслужений лікар України (з 1993), міністр охорони здоров'я України (з 21 грудня 2010).
Єгоров Богдан Вікторович (нар. 1958) — український учений, фахівець у галузі харчових технологій, доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
Козелков Сергій Вікторович (нар. 1958) — український науковець, доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений винахідник України.