Куріпка білолоба
| Куріпка білолоба | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Arborophila gingica (Gmelin, 1789)[2] | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Tetrao gingicus Gmelin, 1789 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Курі́пка білолоба[3] (Arborophila gingica) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae). Ендемік Китаю.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 25-30 см, середня вага 253 г[4]. Самиці дещо менші, ніж самці. Забарвлення переважно сіро-коричневе, голова і груди контростують з рештою тіла. Лоб білий (у представників підвиду A. g. guangxiensis каштановий), над очима сіруваті "брови". Тім'я каштанове, на шиї чорні плями. Горло жовтувато-бежеве. На горлі і на верхній частині грудей три смуги: зверху чорна, нижче біла, вузька, нижня — каштаново-коричнева. Нижня частина тіла темно-сіра, живіт білуватий. Гузка оливково-коричнева, поцяткована чорними плямками. Крила сіруваті або охристо-коричневі. Дзьоб короткий, сірий, очі карі, лапи червоні[5].
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[6]
- A. g. gingica (Gmelin, JF, 1789) — південно-східний Китай (від сходу центрального Гуансі до Чжецзяну);
- A. g. guangxiensis Zhou, F & Jiang, AW, 2008 — локально на півночі і в центрі Гуансі[7].
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Білолобі куріпки поширені на сході Південного Китаю, в провінціях Чжецзян, Фуцзянь, Цзянсі, Гуансі і Гуандун. Вони живуть у субтропічних і широколистяних лісах, бамбукових і чагарникових заростях. Зустрічаються на висоті від 500 до 1700 м над рівнем моря.
Поведінка[ред. | ред. код]
Білолобі куріпки живляться насінням, ягодами і комахами. Сезон розмноження триває у квітні-травні, в кладці 5-7 яєць.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція білолобих куріпок становить від 10 до 20 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища та полювання.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Arborophila gingica. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
- ↑ Linnaeus (1788–1793). J.F.Gmelin (ред.). Systema Naturae. Т. vol. 1 pt. 2 (вид. 13th). Lipsiae. с. 760. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 25 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Brazil, Mark (2009). Birds of East Asia: China, Taiwan, Korea, Japan, and Russia. A&C Black. с. 34. ISBN 9780691139265. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
- ↑ Madge, Steve; McGowan, Phil (2010). Pheasants, Partridges & Grouse: Including buttonquails, sandgrouse and allies. Bloomsbury. с. 257. ISBN 9781408135655. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Pheasants, partridges, francolins. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
- ↑ Chen, De; Liu, Qiong; Chang, Jiang; Jiang, Aiwu; Zhou, Fang; Zhang, Yanyun; Zhang, Zhengwang (2016). Multi-locus analysis supports the taxonomic validity of Arborophila gingica guangxiensis Fang Zhou & Aiwu Jiang, 2008. ZooKeys (555): 125—136. doi:10.3897/zookeys.555.6814. PMC 4740825. PMID 26877690.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |