Кіндрат Кропива

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кіндрат Кропива
Кандрат Кандратавіч Атраховіч
Кіндрат Кропива на поштовій марці Білорусі
ПсевдонімКрапіва
Народився22 лютого (5 березня) 1896 або 5 березня 1896(1896-03-05)[1]
Низокd, Ігуменський повіт, Мінська губернія, Російська імперія
Помер7 січня 1991(1991-01-07)[2][3][1] (94 роки)
Мінськ, Білоруська РСР, СРСР[2]
ПохованняСхідне кладовище
ГромадянствоРосійська імперія, Радянський Союз
Діяльністьдраматург, літературознавець, перекладач, письменник, поет, журналіст, політик, сценарист
Alma materпедагогічний факультет Білоруського державного університетуd
ЗакладQ13033363?, Полымя (часопис), Q6482122?, Вожик, Yakub Kolas and Yanka Kupala Institute of Language and Literatured, За Радянську Білорусьd, Q50075633? і Інститут мовознавства імені Якуба Коласаd
Мова творівбілоруська
Жанрсатира
ЧленствоСП СРСР, Узвышша і Маладняк (літературне об'єднання, Білорусь)
ПартіяКПРС
УчасникПерша світова війна
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1975
Орден Леніна — 1975 Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Жовтневої Революції Орден Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки Орден Дружби народів
ПреміїСталінська премія — 1941 Сталінська премія — 1951 Державна премія СРСР — 1971
CMNS: Кіндрат Кропива у Вікісховищі

Кіндрат Кропива, спр.: Кіндрат Кіндратович Атрахович (нар. 5 березня 1896(18960305), с. Низький, зараз Узденський район — 7 січня 1991, Мінськ) — білоруський письменник, поет, сатирик, драматург, перекладач, громадський діяч, літературознавець, віце-президент АН БРСР.

Біографія

[ред. | ред. код]

Учасник Першої світової війни. Закінчив 1930 Білоруський університет (Мінськ).

Учасник радянсько-фінської (1939—1940) та Другої світової війн.

Віршовані фейлетони, байки Кіндрата Кропиви ввійшли до збірок «Остюки», «Крапива» (обидві — 1925), «Байки» (1927) та інших. В сатиричних оповіданнях і гуморесках (збірки «Оповідання», 1926; «Люди-сусіди», 1928; «Живі явища», 1930), романі «Медведичі» (книга 1, 1932) відобразив життя доколгоспного білоруського села.

З 30-х років пише переважно драми і комедії: «Кінець дружби» (1934), «Партизани» (1937), «Хто сміється останнім» (1939; Державна премія СРСР, 1941), «Випробування вогнем» (1943), «Мила людина» (1945), «З народом» (1948), «Співають жайворонки» (1950; Державна премія СРСР, 1951), «Люди і дияволи» (1958), «Брама невмирущості» (1973), «На вістрі» (1982) та інші.

В роки Другої світової війни створив зразки бойової публіцистики, гострої політичної сатири в жанрах фейлетона, памфлета, епіграми (збірка «Сміх і гнів», 1946). За участь у підготовці циклу праць з білоруської лінгвогеографії відзначений Державною премією СРСР (1971).

Був редактором «Білорусько-російського словника» (1962).

Переклав поеми «Великий льох», «Наймичка», послання «І мертвим, і живим…» Тараса Шевченка, кілька гуморесок Остапа Вишні. П'єси Кропиви «Хто сміється останнім», «Співають жайворонки», «Ворота безсмертя» поставлені в театрах України.

Література

[ред. | ред. код]
  • Казека Я. Кондрат Крапива. М., 1967; Матусовский Н. Уроки мастера. «Неман», 1986, № 3.
  • Українська Літературна Енциклопедія. — К., 1995. — Т. 3: К-Н. — С. 41-58

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
  2. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118997203 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Письменник Це незавершена стаття про письменника.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кіндрат_Кропива&oldid=38190113