Лабунський повіт
| Лабунський повіт | ||||
|
| ||||
| Губернія | Волинське намісництво | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Лабунь | |||
| Створений | 5 (16) липня 1795 | |||
| Скасований | 29 серпня (9 вересня) 1797 | |||
Лабунський повіт (рос. дореф. Лабуньскій уѣздъ[1]), або Лабунський округ (рос. дореф. Лабунскій округъ[2]) — повіт Волинського намісництва Російської імперії у 1795—1797 роках. Центром повіту було місто Лабунь.
Історія[ред. | ред. код]
.jpg)
.jpg)
1 (12) травня 1795 року на землях Речі Посполитої, анексованих у 1793 і 1795 роках Російською імперією і включених до Брацлавської та Заславської губерній і Кам'янецької області, створені Волинська, Брацлавська і Подільська губернії[3], які в наступних офіційних документах часто також називали намісництвами[2].
5 (16) липня 1795 затверджений поділ Волинської губернії (намісництва) на 13 округів, одним з яких став Лабунський округ (повіт)[2]. 22 січня (2 лютого) 1796 року імператорським указом були затверджені герби повітових міст новостворених губерній, серед яких і герб Лабуні — центру Лабунського повіту[4].
Серед поселень повіту були: Лабунь, Полонне, Миропіль, Коростки, Любар, Остропіль, Рогізна, Пасічна, Гриців, Онишківці, Корпилівка, Роговичі, Жолудки, Баранівка, Табори, Марківка та інші[5]. Повіт межував з Заславським (на заході), Новоград-Волинським (на півночі), Чуднівським (на сході) повітами та з Подільським і Брацлавським намісництвами на півдні[5].
Указом від 12 (23) грудня 1796 року російський імператор Павло I затвердив новий поділ країни на губернії, однією з яких була Волинська губернія[6]. Указом від 29 серпня (9 вересня) 1797 року затверджено нові межі Волинської губернії, за якими через те, що населення повіту становило менш як 40 тис. осіб, Лабунський повіт і місто Лабунь стали заштатними й задля зручності включені до сусіднього Житомирського повіту[1][7].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Указ № 18117 // Полное собрание законов Российской империи, с 1649 года. Собрание Первое. Том 24 — Санкт-Петербург — 1830 — С. 706—710.
- ↑ а б в Указ № 17352 // Полное собрание законов Российской империи, с 1649 года. Собрание Первое. Том 23 — Санкт-Петербург — 1830 — С. 727—728.
- ↑ Указ № 17323 // Полное собрание законов Российской империи, с 1649 года. Собрание Первое. Том 23 — Санкт-Петербург — 1830 — С. 691—692.
- ↑ Указ № 17435 // Полное собрание законов Российской империи, с 1649 года. Собрание Первое. Том 23 — Санкт-Петербург — 1830 — С. 859—862.
- ↑ а б Карта Волынскаго Намѣстничества Раздѣленная на 13. Уѣздовъ. Атласъ Россійской имперіи, Состоящій изъ. 52. картъ, Изданный во градѣ С. Петра въ лѣто 1796 е. а Царстованїя Екатерины. II. XXXV. е. (рос. дореф.)
- ↑ Указ № 17634 // Полное собрание законов Российской империи, с 1649 года. Собрание Первое. Том 24 — Санкт-Петербург — 1830 — С. 229—230.
- ↑ Кабузан В. М.[ru]. Украинцы в мире. Динамика численности и расселения 20-е годы XVIII века - 1989 год : формирование этнических и политических границ украинского этноса / В. М. Кабузан; Рос. акад. наук, Ин-т рос. истории. — Москва : Наука, 2006. — С. 84. (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ № 17.352. Именный, данный Сенату. — О учреждении Волынской и Подольской губерний первой из 13, а последней из 12 уездов. 5 (16) июля 1795 года. // Полное собрание законов Российской империи (ПСЗРИ), Собрание Первое. 1649—1825 гг. Санкт-Петербург, 1830. Том 23, С. 727—728. (рос. дореф.)
| ||||||||||||||||||||
_(1796).gif)
.jpg){kind=link}