Старокостянтинівський повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Старокостянтинівський повіт
Strkon r.png
Герб повітового центру
Volin gub (1863) starokost.png
Губернія Волинська губернія
Центр Старокостянтинів
Створений 1796 рік
Площа 2 560 км²
Населення 193 889 чоловік (на 1897 рік) осіб 

Старокостянтинівський повіт (рос. Староконстантиновскій уѣздъ (дореф.), Староконстантиновский уезд (суч.); у 1921—1923 — Костянтинівський повіт) — адміністративно-територіальна одиниця з центром у Старокостянтинові, яка існувала у 1793-1923 рр.

Старокостянтинівський повіт у складі Подільського намісництва

Створений 24 квітня 1793 року й до 1795 р. існував у складі Заславського намісництва.

5 липня 1795 року (за ст. ст.) був включений у нове Подільське намісництво (23 грудня 1796 року перетворене на Подільську губернію).

1804 року у змінених межах ввійшов до складу Волинської губернії.


У складі Волинської губернії[ред. | ред. код]

Повіт займав південно-західну частину губернії. Найбільша протяжність з півночі на південь була 50 верст (53 км), із заходу на схід — 96 верст (102 км). Межував на північному заході з Кременецьким, півночі Острозьким і Заславським, сході Новоград-Волинським повітами Волинської губернії, на сході з Літинським, на півдні з Проскурівським і Летичівським повітами Подільської губернії, на заході — з Австро-Угорщиною. Займав площу 2249,8 верст² або 234 354,1 десятини (2560 км²) і був найменшим у губернії.

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 193 889 чоловік. З них 76,94 % — українці, 14,29 % — євреї, 5,55 % — поляки, 1,74 % — росіяни, 1,83 % — чехи, 0,31 % — білоруси[1].

У повіті було сільських общин — 177, містечок — 8, всіх населених пунктів — 245 (рахуючи хутори і фільварки).

Унаслідок просування польських військ на схід навесні 1920 року повіт на короткий час увійшов до Волинської округи, а 15 травня 1920 р. перейшов до Подільської округи.

18 березня 1921 року Західна Волинь увійшла до складу Польщі. Внаслідок цього більша частина Кременецькоого повіту відійшла до складу Польщі. 2 волості - Святецька (без сіл Гриньки, Козачки, Осняки) та Ямпільська (без сіл Грибова, Загірці, Краснолука, Михайлівка, Юсківці), що виявилися "відрізаними" кордоном і залишились у складі УСРР, увійшли до складу Старокостянтинівського повіту.

У 1923 році ліквідований. Волочиська, Маначинська, частини Авратинської і Купільської волостей відійшли до Проскурівського округу Подільської губернії, решта території — до Шепетівського округу Волинської губернії.

Волості[ред. | ред. код]

Станом на 1906 рік у повіті було 13 волостей [2]:

До повіту входили 235 населених пунктів (враховуючи урочища, фільварки і хутори). Серед них 1 місто (Старокостянтинів) і 8 містечок (Базалія, Волочиськ, Красилів, Кузьмин, Кульчини, Купіль, Ожигівці, Теофіполь).

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Дані перепису населення 1897 року по Волинській губернії. Архів оригіналу за 19 листопад 2008. Процитовано 17 квітень 2009. 
  2. Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип.: 1906. — 219 с.

Джерела[ред. | ред. код]