Лангман Аркадій Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аркадій Якович Лангман
Аркадій Лангман
Народження31 жовтня 1886(1886-10-31)
Смерть27 січня 1968(1968-01-27) (81 рік)
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна Російська імперія
НавчанняВіденський технічний університет і Інститут цивільних інженерівd (1913)
Діяльністьархітектор
Праця в містахСанкт-Петербург, Харків, Полтава, Москва
Архітектурний стильконструктивізм
Найважливіші спорудиМиргородський курорт (1915-16), Народний дім імені Володимира Короленка у Полтаві (1922-23), санаторій у Сочі (1933), Будинок Ради Міністрів СРСР у Москві (1933-35).
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
CMNS: Лангман Аркадій Якович у Вікісховищі

Аркадій Якович Ла́нгман (рос. Аркадий Яковлевич Лангман; * 31 жовтня 1886, Харків, Російська імперія — † 1968, Москва, СРСР) — російський та радянський єврейський архітектор, автор понад 50 будівель, 21 з них — в Москві[1].

Арка центрального входу до курорту в Миргород за проектом архітектора А. Лангмана

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у Харкові в єврейській[2] родині, батько був будівельником[3]. В 1904—1911 рр. навчався на архітектурному відділенні Вищого політехнічного інституту у Відні. Підчас навчання виконував проекти житлового будинку, вілли художника, санаторію, музею. Після закінчення навчання у 1911 р. переїхав до Санкт-Петербургу, де протягом двох років працював у різних проектних конторах. У 1913 р. підтвердив диплом Віденського політехнікуму в Інституті цивільних інженерів імператора Миколи I, після чого повернувся до Харкова. У 1913—1916 рр. Харкові працював у земській управі, мав приватну практику[3], у 1916—1921 рр. — у Полтаві.

У 1922 р. приїхав до Москви для участі в будівництві Каширської ГРЕС. Після завершення будівництва станції працював архітектором товариства Стандартбуд. Займався розробкою стандартних дерев'яних конструкцій для спорудження типових житлових будинків, шкіл, лікарень. У 1923 р. взяв участь в спорудженні павільйону Центрального управління лісової промисловості (ЦУЛП) на Всеросійської сільськогосподарської і кустарно-промисловій виставці[4] . Працюючи в Стандартбуді, спроектував селище стандартних будинків в районі Ленінградського шосе (Москва), селища у Краматорську та під Харковом, будинок на Першій Брестській вулиці в Москві[4] .

У 1927 р. Лангман став головним архітектором відомчої проектної організації Стройдомбюро. З цього моменту почався найбільш плідний період діяльності Лангмана — за п'ять років їм було побудовано 13 будинків[5] . У ці роки Лангман проектує найбільший в країні стадіон «Динамо», будівлю Ради Праці та Оборони, будівлю Наркомата внутрішніх справ, низку житлових будинків. У 1930—1931 рр. відвідав Німеччину, Францію і США[5] . У Москві архітектор жив в побудованому ним будинку в Малому Льовшинському провулку[6] .

У середині 30-х років працював начальником відділення інженерно-будівельного відділу Головного управління прикордонних військ НКВС, пізніше — головним інженером-архітектором інженерно-будівельного відділу НКВС.[7]

Персональний пенсіонер союзного значення з 1 квітня 1957.[7]

Помер у 1968 р. у Москві. Похований на Новодівичому кладовищі поряд з дочкою Наталією Аркадіївною Гунашвілі (1936—2009).

Племінник архітектора — фотограф Єлеазар Лангман[8].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Проекти та будівлі

[ред. | ред. код]

За проектами Лангмана споруджено понад 50 житлових і громадських будівель.

  • Миргородський курорт (1915—1916)[9]
  • Народний дім імені Володимира Короленка (1922—1923, Полтава, вулиця Пушкіна, 20/23);
  • Павільйон Центрального управління лісової промисловості на 1-й Всеросійській сільськогосподарській виставці, спільно з С. О. Грузенбергом (1923, Москва), не зберігся[10] ;
  • Житловий будинок (1923, Москва, Мілютінскій провулок, 9, будівля 1)[11];
  • Будинок Держторга, спільно з Б. М. Великовським, М. О. Барщем, Г. Г. Вегманом, В. Н. Владиміровим, М. В. Гакен (1925, Москва, М'ясницька вулиця, 47)[12] ;
  • Стадіон «Динамо», спільно з Л. З. Чериковером (1927—1928, Москва, Ленінградський проспект, 36), нині реконструйований;
  • Будівля казарм (1927, Москва, Великий Кисельний провулок, 14, будівля 1)[11];
  • Житловий будинок (1927—1928, Москва, Проспект Миру, 46а)[11] ;
  • Будинок Стройбюро в Болшеві (1928, Корольов, знесений в березні 2015 р.).
  • Житловий будинок спортивного товариства Динамо, будівництво за проектом І. А. Фоміна (1928—1931, Москва, Вулиця Велика Луб'янка, 2)[12];
  • Будівля Наркомату внутрішніх справ, спільно з І. Г. Безруковим (1928—1933, Москва, М'ясницька вулиця, 1/2 — Фуркасовскій провулок, 2/1)[11];
  • Громадський корпус Болшевскої трудової комуни ОГПУ, спільно з Л. З. Чериковером (1930, Корольов, вулиця Дзержинського, 23)[13] ;
  • Будівля Ради Праці і Оборони (в даний час — Державної Думи РФ) (1932—1935, Москва, Вулиця Охотний Ряд, 6)[11];
  • санаторій у Сочі (1933)[9]
  • Житловий будинок, спільно з Л. З. Чериковером, Н. Арбузніковим (1935, Москва, Великий Златоустінскій провулок, 5)[12] ;
  • Проект адміністративної будівлі (1938, Москва, Кисельний провулок), не здійснений[12] ;
  • Кооперативний житловий будинок архітекторів та будівельників (1947). У ньому в 1940-х — 1960-х роках жили архітектори, будівельники та державні діячі Н. А. Дигай, С. З. Гінзбург, А. Я. Лангман, К. М. Соколов, Н. С. Стрілецькийтаі інші (Москва, Малий Льовшинський провулок, 14/9)[11] ;
  • Житловий будинок, спільно з Л. І. Лоповоком (1951, Москва, Орликів провулок, 8)[12] .
  • Народний дім імені В. Г. Короленка
    Народний дім імені В. Г. Короленка
  • Стадіон «Динамо»
    Стадіон «Динамо»
  • Будівля Ради Праці і Оборони
    Будівля Ради Праці і Оборони
  • Кооперативний житловий будинок архітекторів і будівельників
    Кооперативний житловий будинок архітекторів і будівельників
  • Будівля Держторгу
    Будівля Держторгу

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Зодчие Москвы. — М. : Московский рабочий, 1988. — Т. 2. — С. 182—189. — 5100 прим. — ISBN 5-239-00057-3.
  2. ↑ Л. Л. Полевой. Русские евреи. Аналитический справочник. — Нью-Йорк — Портланд, Орегон. — 2010. Архів оригіналу за 16 липня 2012. Процитовано 16 липня 2012.
  3. ↑ а б Зодчие Москвы. — М. : Московский рабочий, 1988. — Т. 2. — С. 182—189. — 5100 прим. — ISBN 5-239-00057-3.
  4. ↑ а б Зодчие Москвы. — М. : Московский рабочий, 1988. — Т. 2. — С. 182—189. — 5100 прим. — ISBN 5-239-00057-3.
  5. ↑ а б Зодчие Москвы. — М. : Московский рабочий, 1988. — Т. 2. — С. 182—189. — 5100 прим. — ISBN 5-239-00057-3.
  6. ↑ Реестр памятников истории и культуры. Официальный сайт «Москомнаследия». Архів оригіналу за 1 лютого 2012. Процитовано 13 червня 2011. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  7. ↑ а б Лангман, Аркадий Яковлевич — Кадровый состав НКВД 1935-1939. nkvd.memo.ru. Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 5 березня 2021.
  8. ↑ Между молотом и наковальней. Российская газета № 6143. 1 серпня 2013. Архів оригіналу за 27 грудня 2013. Процитовано 26 грудня 2013.
  9. ↑ а б Словник художників України, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ, 1973
  10. ↑ Архитектура Москвы 1910—1935 гг / Комеч А. И., Броновицкая А. Ю., Броновицкая Н. Н. — М. : Искусство — XXI век, 2012. — С. 93. — (Памятники архитектуры Москвы (книжная серия)) — 2500 прим. — ISBN 978-5-98051-101-2.
  11. ↑ а б в г д е Реестр памятников истории и культуры. Официальный сайт «Москомнаследия». Архів оригіналу за 1 лютого 2012. Процитовано 13 червня 2011. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  12. ↑ а б в г д Зодчие Москвы. — М. : Московский рабочий, 1988. — Т. 2. — С. 182—189. — 5100 прим. — ISBN 5-239-00057-3.
  13. ↑ Общественный корпус Болшевской трудовой коммуны ОГПУ (ныне - торговый центр) (рос.). СОВАРХ. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 червня 2011. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)

Література

[ред. | ред. код]
  • Зодчие Москвы / Астафьева Длугач М. И., Волчок Ю. П., Журавлев А. М. — М. : Московский рабочий, 1988. — Т. 2. — С. 182—189. — ISBN 5-239-00057-3.
  • Berkovich, Gary. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Volume 3. Socialist Realism: 1933–1955. Weimar und Rostock: Grunberg Verlag. 2022. С. 48. ISBN 978-3-933713-64-3.

Посилання

[ред. | ред. код]
Доричний ордер Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Лангман_Аркадій_Якович