Очікує на перевірку

Латиш Юрій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Юрій Володимирович Латиш
Народився16 листопада 1981(1981-11-16) (42 роки)
Київ
Країна Україна
Діяльністьісторик, викладач університету
Alma materІсторичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2004)
Галузьісторія
ЗакладКНУ імені Тараса Шевченка
Посададоцент
Вчене званнядоцент
Науковий ступінькандидат історичних наук (2007)
Науковий керівникКалакура Ярослав Степанович

Юрій Володимирович Ла́тиш (нар. 16 листопада 1981(19811116), Київ) — український історик, фахівець у галузі історіографії, історичної пам'яті. Кандидат історичних наук, доцент кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1999 році з відзнакою закінчив Київську середню школу № 29.

Того ж року вступив на історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який з відзнакою закінчив 2004 року, отримавши кваліфікацію «магістр історії».

У 2002 та 2004 роках був переможцем Всеукраїнської студентської олімпіади з історії[1].

У травні 2007 року захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата історичних наук «Українська та російська історіографії декабристського руху в Україні (20-ті рр. ХХ ст. — початок XXI ст.)» (науковий керівник Я. С. Калакура).

У 2004—2005 навчальному році працював на посаді асистента кафедри філософії Національного транспортного університету України.

З вересня 2007 року працює на посаді асистента, з липня 2011 року — доцента кафедри історії для гуманітарних факультетів. З 2016 року — доцент кафедри історії зарубіжної україністики, з 2018 року — доцент кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Працював запрошеним дослідником Єврейського університету в Єрусалимі, Європейського гуманітарного університету (Вільнюс).

На парламентських виборах 2012 року балотувався від Комуністичної партії України[2]. На президентських виборах 2019 року підтримував Володимира Зеленського.[3]

Член редколегії журналів «Європейські історичні студії»[4], «Етнічна історія народів Європи»[5], «Часопис української історії»[6], включених до переліку наукових фахових видань України.

Брав участь в організації міжнародних наукових конференцій «Декабристські читання», «Шевченківська весна», «Алкоголь і тверезість: минуле та сучасність»[7] [8] [9], «Public History. Історія в публічному просторі»[10] [11].

До сфери наукових зацікавлень Юрія Латиша входять історіографія, історія декабристського руху, історія СРСР, доба Перебудови, історична пам'ять, а також історія Київського університету.

Дописує до видань Комуніст України (журнал), «АНТИФАШИСТ», "ЛІВА" інтернет-журнал, "Українська правда", "Обозреватель", "Критика", "Спільне (журнал)", "2000", "Освіта.UA", "Вісті. Ізраїль", "Делфі" (Литва).

Науковий доробок

[ред. | ред. код]

Ю. В. Латиш є автором понад 150 наукових праць.

Монографії та підручники:

Наукові статті:

Публіцистика

[ред. | ред. код]

Публічні виступи

[ред. | ред. код]

Громадська й політична діяльність

[ред. | ред. код]
  • У 2003—2007 роках очолював Наукове товариство студентів та аспірантів історичного факультету, а в 2004—2005 роках був заступником голови Наукового товариства студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
  • Член Комуністичної Партії України, за списком партії під номером 174 балатувався до Верховної Ради 7-го скликання, але обраним не був.[12]
  • 2015 року підписав звернення науковців та експертів-українознавців із закликом не підписувати законопроєкти №2538-1 («Про правовий статус та вшанування пам'яті учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті») та №2558 («Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону використання їх символіки»).[13] [14]

Публікації про Юрія Латиша

[ред. | ред. код]

Учні

[ред. | ред. код]

Вихованка Латиша Ю.В. Фараносова М.В. із секції «Історія України» Київської МАН, стала переможнецею Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України у 2021 році, та відповідно стала Президентською стипендіаткою.[15]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Наказ МОН № 621 від 28.10.2002. Архів оригіналу за 13.06.2015. Процитовано 11.06.2015.
  2. ↑ https://www.chesno.org/politician/16837/
  3. ↑ Латыш Ю. Три кандидата в президенты Украины как герои популярных фэнтези.
  4. ↑ Редколегія. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 25 липня 2020.
  5. ↑ Етнічна історія народів Європи. Про журнал. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 25 липня 2020.
  6. ↑ Редакційна колегія. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 25 липня 2020.
  7. ↑ Алкоголь і тверезість: програма конференції (4-5 березня 2021 р.). Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 1 січня 2022.
  8. ↑ Латиш Ю. Міжнародна наукова конференція «Алкоголь і тверезість: минуле та сучасність» // Український історичний журнал. – 2021. – № 3. – С. 225–227. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 1 січня 2022.
  9. ↑ YouTube-канал "Алкоголь і тверезість: минуле та сучасність". Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 1 січня 2022.
  10. ↑ Public History. Історія в публічному просторі: збірник Міжнародної наукової конференції (Київ, 20 травня 2022 року).
  11. ↑ Латиш Ю. Міжнародна наукова конференція «Public History. Історія в публічному просторі» // Український історичний журнал. – 2022. – № 3. – С. 228–232.
  12. ↑ [1]
  13. ↑ Звернення міжнародних науковців і експертів до Президента і голови ВР з проханним не підписувати законопроекти про "декомунізацію"
  14. ↑ Заборонений комунізм - недозаборонений нацизм - не заборонений фашизм.
  15. ↑ https://don.kyivcity.gov.ua/news/11725.html

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Латиш_Юрій_Володимирович&oldid=42551826