Летальні гени

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Летальні гени, або правильніше летальні алелі — мутантні алелі генів, які призводять до смерті організмів. Можуть бути домінантними чи рецесивними, але призводять до смерті організму переважно в гомозиготному стані.

Уперше описані французьким генетиком Люс'єном Кено.

Оцінки летальних алелів у реальних популяціях тварин ускладнені[1].

Летальні алелі можуть бути домінантними або рецесивними. За умов рецесивної летальності організми-носії обох летальних алелів можуть гинути на стадії ембріонального розвитку, тоді розщеплення ознак у першому поколінні за другим законом Менделя відхиляється від 3:1 і становить 2:1.[2] Прикладом такого алелю є мутація «tailless» у Т-гені в дослідах Надії Добровольської-Завадської. Тут летальність була рецесивною, хоча сам алель був домінантним — у гетерозиготних мишей були вкорочені хвости.

Прикладом домінантного летального алелю є подовжені форми гену гантінгтіну, які викликають хворобу Гантінгтона[2].

Також виділяють напівлетальні та умовнолетальні алелі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Halligan, Daniel L; Keightley, Peter D (2003). How many lethal alleles?. Trends in Genetics. 19 (2): 57—59. doi:10.1016/S0168-9525(02)00045-8. ISSN 0168-9525.(англ.)
  2. а б Lobo, I. (2008) Mendelian ratios and lethal genes [Архівовано 31 березня 2019 у Wayback Machine.]. Nature Education 1(1):138(англ.)

Джерела

[ред. | ред. код]