Хвороба Гантінгтона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хвороба Гантінгтона
На мікрознімку (360 µм) показано декілька нейронів (жовтий колір), що демонструють велике центральне ядро від якого розгалужуються декілька дюжин джгутиків; спереду ядро нейрона з нуклеарними включеннями (помаранчевого кольору), що займає приблизно чверть діаметра ядра.

На мікрознімку (360 µм) показано декілька нейронів (жовтий колір), що демонструють велике центральне ядро від якого розгалужуються декілька дюжин джгутиків; спереду ядро нейрона з нуклеарними включеннями (помаранчевого кольору), що займає приблизно чверть діаметра ядра.
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 G10, F02.2
OMIM 143100
DiseasesDB 6060
MedlinePlus 000770
eMedicine article/1150165 article/792600
MeSH D006816
CMNS: Хвороба Гантінгтона на Вікісховищі


Хворо́ба Га́нтінгтона  (відома також як Хорéя Га́нтінгтона)— генетичне захворювання нервової системи, що уражає людину в віці 35-50 років внаслідок змін в гені IT-15, яке призводить до атрофії стріатума, а на пізній стадії — до атрофії кори головного мозку. З моменту появи перших симптомів тривалість життя становить близько 15-20 років. Смерть зазвичай настає не через саму хворобу Гантінгтона, а внаслідок її ускладнень.

Етіологія[ред.ред. код]

Захворювання спричинює дуплікація кодона CAG в гені IT-15. Цей ген кодує 350-kDa білок гантінгтін з невідомою функцією. Ген дикого типу (не мутантного) у різних людей демонструє різну кількість CAG-повторів, хвороба ж розвивається тоді, коли їх число перевищує 36. Діти пацієнтів з хворобою Гантінгтона в 50 % випадків не успадковують дефектного гена. Мутантний ген був виявлений в 1993 році, але на сьогодні є тільки одні ліки, що лише частково полегшують фізичний стан хворого.

Патогенез[ред.ред. код]

Вчені довгий час намагалися зрозуміти, чому токсичний білок, що виробляється геном, зустрічається в усіх клітинах організму, але пошкоджує тільки нейрони, причому переважно в смугастому тілі — області мозку, що контролює рух. Один з механізмів було виявлено під час досліджень, результати яких показали інший білок під назвою Rhes, який зустрічається тільки в смугастому тілі. Коли Rhes взаємодіє з білком, що виробляються дефектним геном IT-15, утворюється так званий химерний білок SUMO, що власне і викликає токсичну дію на нейрони.

Науково-дослідна робота[ред.ред. код]

Роль Rhes та химерного продукту експресії IT-15 було підтверджено в експерименті на людських ембріональних клітинах і клітинах мишиного мозку. Кожну колонію клітин дослідники змішали з різними комбінаціями нормального білка, його мутантної версії і білка Rhes. Результат експерименту показав, що смерть клітин настає лише тоді, коли в них одночасно виявляються білок-мутант і Rhes.[1]

На наступному етапі дослідження вчені мають намір з'ясувати, чи може видалення білка Rhes з мозку мишей сповільнити розвиток хвороби Гантінгтона, або запобігти загибелі клітин без негативних побічних ефектів. Якщо експеримент завершиться вдало, можна буде говорити про створення ліків, що блокують Rhes.

Клінічні прояви[ред.ред. код]

Симптоми хвороби Гантінгтона можуть проявитися в будь-якому віці, але частіше це відбувається в 35-44 роки[2][3]. На ранніх стадіях відбуваються невеликі зміни особистості, когнітивних здібностей і фізичних навичок[2]. Зазвичай першими виявляють фізичні симптоми, так як когнітивні і психічні розлади не настільки виражені в ранніх стадіях. Майже у всіх пацієнтів хвороба Гантінгтона в кінцевому підсумку виявляється схожими фізичними симптомами, але початок захворювання, прогресування і ступінь когнітивних і психічних порушень розрізняються в окремих осіб[4][5].

Для початку захворювання найбільш характерна хорея — безладні, неконтрольовані рухи. Хорея на початку може проявлятися у вигляді занепокоєння, невеликих мимовільних або незавершених рухах, порушенні координації і уповільненні стрибкоподібних рухів очей[2].

Фізичні симптоми захворювання: різкі, раптові рухи, що не піддаються контролю, в інших випадках, навпаки, хворий рухається занадто повільно. Виникають порушення координації рухів, мова стає невиразною. Поступово всі функції, що вимагають м'язового контролю, порушуються: людина починає гримасувати, відчуває проблеми з жуванням і ковтанням. Через швидкий рух очей порушується сон. Зазвичай хворий проходить через всі стадії фізичного розладу, однак вплив хвороби на когнітивні функції у всіх дуже індивідуальний. Найчастіше відбувається розлад абстрактного мислення, людина втрачає здатність до планування власних дій, оцінюватння їх адекватності. Поступово з'являються проблеми з пам'яттю, може виникнути депресія і паніка, емоційний дефіцит, егоцентризм, агресія, нав'язливі ідеї, проблеми з впізнавання інших людей, гіперсексуальність і посилення шкідливих звичок, таких як алкоголізм чи ігроманія.

Лікування[ред.ред. код]

diagram showing 19 carbon, 27 hydrogen, 3 oxygen and 1 nitrogen atom bonded together
Хімічна структура тетрабензину, що застосовують при лікування хореї при хворобі Гантінгтона

На жаль, ліків для лікування хвороби Гантінгтона поки що не існує. Проте є медичні засоби, завдяки яким можна пригальмувати розвиток деяких симптомів хвороби.[6]

Застосування тетрабеназину було впроваджено в медичну практику для лікування хореї при хворобі Гантінгтона в 2008 році.[7] Інші медичні засоби, що зменшують прояви хореї — нейролептики та препарати бензодіазепінового ряду.[8] Гіпокінезія та ригідність, особливо в ювенільних випадках хвороби можна лікувати антипаркінсонісними препаратми, a міоклонічну гіперкінезію — вальпроєвою кислотою.

Психіатричні симптоми хвороби Гантінгтона усувають препаратами, які використовують для лікування інших психіатричних розладів (антидепресанти тощо).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Subramaniam S, Sixt KM, Barrow R, Snyder SH (2009). Rhes, a Striatal Specific Protein, Mediates Mutant-Huntingtin Cytotoxicity. Science 324 (5932): 1327–30. PMC 2745286. PMID 19498170. doi:10.1126/science.1172871. 
  2. а б в Walker FO (2007). Huntington's disease. Lancet 369 (9557): 218. PMID 17240289. doi:10.1016/S0140-6736(07)60111-1. 
  3. Huntington Disease. genereviews bookshelf. University of Washington. 2007-07-19. Процитовано 2009-03-12. 
  4. Kremer B (2002). Clinical neurology of Huntington's disease. У Bates G, Harper P, and Jones L. Huntington's Disease – Third Edition. Oxford: Oxford University Press. с. 28–53. ISBN 0-19-851060-8. 
  5. Wagle, A C; Wagle SA, Marková IS, Berrios GE (2000). Psychiatric Morbidity in Huntington's disease.. Neurology, Psychiatry and Brain Research (8): 5–16. 
  6. Frank S, Jankovic J. (2010). Advances in the Pharmacological Management of Huntington's Disease. Drugs 70 (5): 561–71. PMID 20329804. doi:10.2165/11534430-000000000-00000. 
  7. FDA Approves First Drug for Treatment of Chorea in Huntington's Disease. FDA Approves First Drug for Treatment of Chorea in Huntington's Disease. U.S. Food and Drug Administration. 2008-08-15. Архів оригіналу за 2012-06-01. Процитовано 2008-08-10. 
  8. Walker FO (2007). Huntington's disease. Lancet 369 (9557): 225: 218–28. PMID 17240289. doi:10.1016/S0140-6736(07)60111-1. 

Джерела[ред.ред. код]