Лівіу Ребряну

Лівіу Ребряну
рум. Liviu Rebreanu
Поштова марка з портретом Ребряну
Народився	27 листопада 1885(1885-11-27)[…] Тирлішуа, Румунія
Помер	1 вересня 1944(1944-09-01) (58 років) Валя-Маре-Подгорія, Штефенешть, Арджеш, Румунія ·легеневе захворюванняd
Поховання	цвинтар Беллу
Громадянство	Румунія
Діяльність	письменник, журналіст, драматург, перекладач
Alma mater	Академія Ludoviceum
Мова творів	румунська
Magnum opus	Ліс висільників
Членство	Румунська академія
Конфесія	Румунська греко-католицька церква
Брати, сестри	Emil Rebreanud і Livia Rebreanu-Hulead
У шлюбі з	Fanny Rebreanud
Автограф
Лівіу Ребряну у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Лівіу Ребряну (рум. Liviu Rebreanu, 27 листопада 1885 Тирлішуа, Бистриця-Несеуд — 1 вересня 1944, Валя-Маре, Арджеш) — румунський прозаїк, драматург, журналіст і громадський діяч.

Біографія

Народився на території Австро-Угорщини. Другий з тринадцяти дітей шкільного вчителя Василе Ребряну і Лудовіко Дюгану, селянки. Батьки були за віросповіданням греко-католиками. Його батько був фольклористом-любителем, однокласником Джордже Кошбука.

Лівіу навчався в початковій школі в Майеру (де його педагогом був його власний батько), потім в Несеуд і Бистриці, потім у військовому училищі в Шопроні, потім у військовій академії в Будапешті. Служив офіцером у місті Дьюла, проте пішов у відставку в 1908, а в 1909 нелегально перейшов через Трансильванські Альпи в Румунію і оселився в Бухаресті.

Входив в ряд літературних гуртків, працював журналістом для видань «Порядок» (Ordinea), «Літературна і артистична фаланга» (Falanga literară şi artistică). На вимогу австро-угорського уряду його заарештували і екстрадували в 1910. Він перебував у в'язниці в Дьюлі, і був звільнений в серпні, після чого повернувся в Бухарест.

У 1911-1912 обіймав посаду секретаря Національного театру в місті Крайова, яким керував письменник Еміль Гирляну. Тоді ж він одружився з актрисою Фанні Редулеску.

У 1912 опублікував збірку оповідань під назвою «Турботи» (Frământări). Під час Першої світової війни служив репортером газети Adevărul, і продовжував публікувати розповіді. Після війни став відігравати помітну роль в літературному суспільстві Sburătorul, яке очолював літературний критик Еуджен Ловінеску.

У 1920 опублікував роман «Йон», у якому описав боротьбу за землю в Трансильванії. За цей роман в 1939 Ребряну був обраний в Румунську Академію. У 1928-1930 він очолював Національний театр в Бухаресті, а в 1940-1944 — Румунський союз письменників. У період легіонерського уряду і режиму Антонеску займав ряд високих офіційних посад.

У 1944 йому поставили діагноз — рак гортані. Дізнавшись про це, Ребряну застрелився у своєму будинку в селі Валя-Маре.

Похований в Бухаресті на цвинтарі Беллу.

Твори

Романи

• Йон (Ion) — (1920)
• Ліс висільників (1922)
• Адам і Єва (Adam şi Eva) — (1925)
• Чуляндра (Ciuleandra) — (1927)
• Креішор (Crăişor) — (1929)
• Повстання (Răscoala) — (1932)
• Пожежа (Jar) — (1934)
• Горила (Gorilla) — (1938)
• Удвох (Amândoi) — (1940)

Джерела

• Alexandru Piru, Liviu Rebreanu, București, 1965, ed. II, 1973.
• Lucian Raicu, Liviu Rebreanu, București, EPL, 1967.
• Al. Săndulescu, Introducere în opera lui Liviu Rebreanu, București, Minerva, 1976.
• Aurel Sassu, Liviu Rebreanu, sărbătoarea operei, București, Albatros, 1978.
• Mircea Muthu, Liviu Rebreanu sau paradoxul organicului, Cluj Napoca, ed. Dacia, 1998.
• Ion Bălu, Liviu Rebreanu, destine umane, Craiova, Viața românească, 2004.
• Ion Simuț, Liviu Rebreanu, monografie, Brașov, Ed. Aula, 2001.