Ліницький Петро Іванович
 | Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (червень 2019) |
| Петро Іванович Ліницький | |
|---|---|
| Народився |
23 листопада 1839 Лебедин Харківської губернії (нині Сумської області) |
| Помер |
13 червня 1906 (66 років) Київ |
| Поховання | Некрополь Вознесенського Флорівського монастиря |
| Країна | Російська імперія |
| Діяльність | філософ |
| Галузь | філософія |
| Заклад | Київська духовна академія |
| Вчене звання | професор |
Петро Іванович Ліницький (23 листопада 1839, Лебедин, Харківська губернія (нині Сумська область) — 13 червня 1906, Київ) — філософ, професор.
Біографія[ред. | ред. код]
Ліницький Петро Іванович народився 23 листопада 1839 року в місті Лебедин Харківської губернії (нині Сумської області) в сім'ї священика Харківської єпархії. Петро Іванович навчався в Охтирському духовному училищі та Харківській духовній семінарії. У 1865 закінчив Київську духовну академію. Його однокурсником був письменник І. Нечуй-Левицький. По закінченні семінарії Ліницький там же і працював. У 1865 році викладав філософію. Від 1869 року — доцент, від 1905 року — заслужений професор філософії. Водночас він від 1869 року був завідувачем кафедри історії філософії, від 1887 року — завідувачем кафедри логіки та метафізики. Петро Ліницький вивчав проблеми історії філософії, релігії, етики, естетики та літературознавства.
Внесок у розвиток філософії[ред. | ред. код]
Ліницький Петро Іванович визнавав наявність двох початків — матерії та духу. Він людину розглядав як єдність її матеріального тіла і духу Петро Іванович вважав, що протягом усієї історії філософії триває боротьба ідеалізму та реалізму. філософ важливу роль у вихованні людини надавав духовному фактору. Він вважав, що людина є діяльною істотою, а її праця є джерелом добробуту. Вчений заперечував революції та революційні перетворення, доводив вагу морального вдосконалення особи та суспільства.
Філософські ідеї[ред. | ред. код]
Петро Ліницький вважав, що буття для нас переважно є те, що відкривається у зовнішньому досвіді, тоді як пізнання є предмет внутрішнього досвіду. Він зазначав, що релігійна віра не виключає свободи дослідження, оскільки її основним завданням є незмінне збереження істини, тієї віковічної істини, яка викладається людству заповітами християнства. Філософу Ліницькому властиве усвідомлення значення категорій з урахуванням їх змісту і того, що проявляється за ним. Діяльність він поділяв на практичну і теоретичну. Ці види діяльності, за його словами, специфічні, відрізняються один від одного, однак в живій меті існування людини пов'язані між собою. Розкриваючи зміст першого виду діяльності, П. Ліницький зазначає, що всяка справа потребує для досягнення мети відповідних засобів. Для Петра Ліницького людина, що займається теоретичною діяльністю, робить свою справу за внутрішнім потягом, вимагає не тільки індивідуальної свободи, а й свободи слова. Ліницький вважав, що ідеї мають бути під контролем суспільства, а тому вимагати абсолютної свободи слова у, наголошуючи при цьому, що принцип свободи без матеріального забезпечення є ілюзією. Петро Ліницький стверджував необхідність релігійної віри, але він був противником релігійного фанатизму. Основне завдання релігії він вбачав у вихованні людей, підтримці в них свідомості обов'язку, любові до істини. Філософ вбачав певну суперечність православ'я у вимозі ним постійного обмеження особистої свідомості і особистої суб'єктивної свободи.
Наукові праці[ред. | ред. код]
- Общий взгляд на философию // Тр. Киев. духов. академии. 1867. Т. 4
- Обзор философских учений. К., 1874
- Идеализм и реализм. Х., 1888
- Мышление научное и ненаучное. Х., 1894
- Основные вопросы философии. Опыт систематического изложения философии. К., 1901
- Пособие к апологетическому богословию. Философия веры. К., 1904
- Славянофильство и западничество. К., 1904
- О воспитании // Вера и Разум. 1908
- Сочинения: В 5 т. Т. 1. Мелитополь, 2012.
Література[ред. | ред. код]
- Ліницький, Петро Іванович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Шупик-Мозгова Н. Г. Петро Ліницький: Життєвий шлях і духовна спадщина. К., 1997
- Шудрик І. О. Петро Ліницький про співвідношення матеріального і духовного в людині // Людина: дух, душа, тіло: Мат. 4-ї Міжнар. наук.-теор. конф. (21–22 груд. 2000). С., 2000
- Український філософ та богослов Петро Ліницький (1839—1906) і Слобожанщина // Віра і Розум. 2001. № 2.
- Лук М. Етичні ідеї в філософії Українидругої половини 19 — початку 20 століття. — К., 1993
Досягнення[ред. | ред. код]
- 1905 — присвоєно звання — заслужений професор філософії.
Джерела[ред. | ред. код]
- Сумщина в іменах. Енциклопедичний довідник, — Суми, 2003.
- http://www.nas.gov.ua/UA/PersonalSite/Statuses/Pages/default.aspx?PersonID=0000012431 [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- http://esu.com.ua/search_articles.php?id=55536 [Архівовано 13 січня 2021 у Wayback Machine.]
- http://pidruchniki.com/14350120/filosofiya/petro_linitskiy_predstavnik_ukrayinskoyi_akademichnoyi_filosofiyi_xix [Архівовано 13 березня 2017 у Wayback Machine.]
