Лієлвардський пояс
Лієлвардський пояс (латис. Lielvārdes josta) або пояс лієлвардського типу (латис. Lielvārdes tipa josta) — елемент національного латиського вбрання, який є поясом, витканим з червоної вовняної та білої лляної нитки[1].
Традиційно пояс близько 5-10 см завширшки та до 270 см завдовжки, він прикрашений складним геометричним орнаментом (до 22 різноманітних комбінацій). Лієлвардський пояс вважається одним з символів латиської культури поряд з такими символами, як Аусекліс, і включений до Культурного канону Латвії[2].
Походження та розповсюдження[ред. | ред. код]
Як орнаментальний взірець ліелвардскій пояс зародився приблизно в середині XIX століття. Історично пояси такого типу були поширені в Лієлвардскому, Огрському, Кегумському краях та решті регіонів, що омиваються Даугавою .
Схожі орнаменти та візерунки (на поясах[3], рушниках[4], рукавах сорочок[5], рукавичках[6][7]) зустрічаються у фіно-угорських народів Росії, зокрема у комі[8] .
Латвійський кінорежисер Ансіс Епнерс в 1980 році зняв фільм «Лієлвардський пояс», в якому він стверджував, що в візерунковому орнаменті закодовані принципи побудови Всесвіту[9].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Тайны Латвии: Лиелвардский пояс. Архів оригіналу за 16 травня 2018. Процитовано 21 лютого 2021.
- ↑ Lielvārdes josta [Архівовано 17 грудня 2020 у Wayback Machine.](латис.)
- ↑ Традиционная символика в славянской вышивке и обереги. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 21 лютого 2021.
- ↑ Русский орнамент. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 21 лютого 2021.
- ↑ Кирсанова Т. В., Оленева О. Ф. Традиционный орнамент Уфтюги. Ткачество и вышивка. — Вологда, 2006, 100 c. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
- ↑ Северное узорное вязание. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 21 лютого 2021.
- ↑ Северный цветной узорный орнамент в вязании. Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 22 травня 2016.
- ↑ Климова Г. Н. Текстильный орнамент коми — Коми-Пермяцкое кн. изд-во, 1994, 130 c.[недоступне посилання з Июль 2018]
- ↑ Александр Носович, «История упадка. Почему у Прибалтики не получилось», Litres, 2017, ISBN 9785040054572