Латиші

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Латиші
Latvian song festival by Dainis Matisons, 2008.jpg
Загальна кількість бл. 1,530,000 [1]
Найбільші розселення Латвія Латвія 1 229 067 (2014)[2]

США США 96,070–102,000 (2009)[3]
Велика Британія Велика Британія 39,000 (2011)[4][5]
Канада Канада 27,870 (2006)[6]
Німеччина Німеччина 27,752 (2014)[7]
Бразилія Бразилія 25,000 (2002)[8]
Ірландія Ірландія 20,593 (2011)[9]
Австралія Австралія 20,124 (2011)[10]
Росія Росія 20,068 (2010)[11]
Нова Зеландія Нова Зеландія 20,000 (2004)[12]
Норвегія Норвегія 8,077 (2013)[13]
Україна Україна 5,079 (2001)[14]
Швеція Швеція 4,116 (2009)[15]
Данія Данія 3,799 (2012)[16]
Іспанія Іспанія 3,711 (2011)[17]
Італія Італія 2,689 (2014)[18]
Литва Литва 2,300 (2012)[19]
Естонія Естонія 2,171 (2012)[20]
Франція Франція 1,702 (2007)[21]
Білорусь Білорусь 1,549 (2009)[22]
Нідерланди Нідерланди 1,400 (2002)[23]
Фінляндія Фінляндія 1,164 (2013)[24]
Казахстан Казахстан 1,123 (2009)[25]
Швейцарія Швейцарія 736 (2006)[26]
Бельгія Бельгія 679 (2008)[27]
Ісландія Ісландія 654 (2013)[28]
Туркменістан Туркменістан 500 (2010)
Венесуела Венесуела 300[29]
Молдова Молдова 400 (2010)
Португалія Португалія 383 (2010)[30]
Польща Польща 293 (2011)[31]
Грузія Грузія 200[32]
Аргентина Аргентина 200[32]
Чехія Чехія 193 (2011)[33]
Австрія Австрія 152 (2002)[34]
Узбекистан Узбекистан 140 (2000)[35]
Чилі Чилі 100
Греція Греція 69 (2006)[36]
Киргизстан Киргизстан 82 (2009)[37]

Хорватія Хорватія 11 (2001)[38]
Близькі етнічні групи Литовці
Мова Латиська
Релігія Лютеранство, католицизм

Латвійці або латиші (латис. latvieši) — народ балтійської групи, що становить 62,1 % населення Латвії. Основна мова — латиська балтійської групи індоєвропейської родини. З XIII століття латиші перебували під німецьким пануванням, потім під шведським, з 1795 — російським, в 1918 р. здобули незалежність, у 1940 р. її втратили, у 1990 р. - відновили.

Історія[ред.ред. код]

Предками латишів були балтські племена, що оселилися на території Латвії в 3-2-м тисячоріччі до нашої ери. На початку 1-го тисячоріччя нашої ери сформувалися близькі в культурних відносинах етнічні утворення:

В 10-12 століттях на землях латгалів виникають перші державні утворення — князівства Талава, Ерсика й Кокнесе. З кінця 12 століття почалася німецька колонізація Латвії, що завершилася включенням її в землі Ливонського ордена й інших німецьких князівств.

На території Латвії поширилося католицтво, з 1-ї половини 16 століття — протестантизм. В 1561 більша частина Латвії стала залежної від Великого князівства Литовського, пізніше — Речі Посполитої. В 1629 році західна частина відійшла до Швеції.

В 18 столітті в результаті Північної війни й розділів Польщі 1772 й 1795 Латвія включена до складу Російської імперії.

У середині 19 століття на основі середньолатиського діалекту сформувалася літературна мова. В 1920 році Латвія здобула незалежність, але в 1940 завойована СРСР. 1990 року ВР Латвії ухвалила Декларацію про її незалежність.

Культура[ред.ред. код]

Традиційні заняття — землеробство (жито, пшениця, ячмінь, овес, гречка, коноплі, бобові, картопля, у Латгалії — льон) і тваринництво (велика рогата молочна худоба, вівці, свині, коні), на узбережжі — рибальство. Традиційні ремесла — обробка дерева, шкіри, металу, бурштину, ткацтво. У латишів різних областей — Латгалії, Курземе, Відземе, Земгалії й ін. зберігаються особливості в культурі.

Житло[ред.ред. код]

Традиційні поселення — однодворки (віенсетас), на сході — села рядового і вуличного планування (циемс, саджа). Розташування будівель садиби (жилий будинок — істаба, господарські будівлі — кліть, клуня, хлів, лазня) у різних районах по-різному.

Основний тип традиційного житла — зруб на фундаменті з дикого каменю. Дахи двосхилі (у Відземе й Курземе — і чотирьохскатні), із соломи, очерету або дранки. Житлові приміщення розташовувалися по обох сторони сіней (намс) з кухнею. Латгальская істаба, близька до росіянці й білоруській курній хаті, має вигляд двох самостійних зрубів з російською піччю, з'єднаних холодними сіньми (синцес). В 1920-30-х роках поширилися багатокамерні сільські будинки типу котеджів. Наприкінці 1940-х років почалося переселення латишів з хуторів у селища, місцезнаходження яких в основному збігалося з колишніми волосними центрами.

Одяг[ред.ред. код]

Традиційний жіночий костюм — довга тунікоподібна сорочка, смугаста або картата спідниця, наплічна накидка (віллайне). Були місцеві розходження в покрої, розцвіченні й прикрасі одягу. У Видземі сорочки прикрашалися мережкою, накидки — білі, головний убір дівчин — червоний вінок, що розшитий бісером, замужніх — білий вишитий чепець. У Земгалії сорочка прикрашалася білою вишивкою, спідниця — особливим браним («квітковим») візерунком, накидка — багатим тканим візерунком; на голові носили шовкову хустку, що зав'язувалася в дівчин позаду, у заміжніх — під підборіддям; дівчини також носили металеві вінки, заміжні жінки — тюлеві чіпці. Курземський костюм (зберігався довше інших, аж до середини 20 століття) відрізнявся металевими поясами, яскраво-синіми накидками з металевими прикрасами, пряжками-сактами. На голові носили металеві або ткані на твердому каркасі вишиті бісером вінки. Латгальский костюм складався із сорочки із червоним браним або вишитим візерунком, картатої (на півночі — білої) спідниці, білої накидки із синьо-зеленою вишивкою, лляного наплічного покривала (снатене). Головний убір дівчин — червоний вишитий бісером вінок, заміжніх — білий вишитий чепець. Аугшземський костюм окремими рисами подібний до латгальського, відземського і земгальського: сорочка із прямими поликами (на відміну від інших латиських жіночих сорочок) прикрашалася червоною вишивкою, спідниця — картата або у світлу смужку, головний убір — полотняний (наматс), по святах надягали фартух.

Чоловічий одяг більш одноманітний, складався з каптана (білих, сірих або синього), штанів (одного кольору з каптаном або картатих), сорочки, пояса, шарфа, шапки, рукавичок. Штани заправлялися в шкарпетки з кольоровим одворотом, взуття — чоботи або постоли. По святах обов'язково одягався чорний або сірий капелюх — ратене. І чоловічі й жіночі сорочки сколювалися в коміра металевою пряжкою. З 2-ї половини 19 століття традиційний костюм почав виходити із уживання.

Страви[ред.ред. код]

Традиційна їжа — борошно, крупи, горох, боби. Хліб пекли кислий, в основному з житнього борошна. З товченого конопельного насіння готували так зване молоко, що слугувало приправою до картоплі й каш. Традиційні страви — юшки із круп (путра) і овочів (капусти), каші, галушки з гороху або бобів, у свята — пироги зі шпигом, печиво, м'ясні страви (наприклад, на Різдво й Новий рік — свиняча голова з кислою капустою, на Великдень — яйця й холодець), на Іванів день (Ліго) — «янів сир» із сиру. Традиційні напої — збитень із житнього борошна, ячмінне пиво, березовий і кленовий соки.

Традиції та фольклор[ред.ред. код]

Родина — була патрилінійна. Звичайне господарство переходило до старшого сина, інші спадкоємці одержували свою частку грішми, на які навчалися ремеслу, одержували освіту, ішли на заробітки в міста або в батраки. Було поширено приймачество.

Найрозвиненіші види прикладного мистецтва — художнє ткацтво, вишивка, в'язання, плетиво, різьблення по дереву, виробництво керамічних виробів, обробка металу, бурштину, тиснення по шкірі. Усна народна творчість включає: казки (тейки), перекази, анекдоти, загадки, прислів'я, приказки. Багатий пісенний фольклор — дайни (пісні трудові, сатиричні, побутові, календарні й ін.). Основні музичні інструменти — кокле (тип гуслів), смуйгас (волинка), скрипка, сопілка й ін. Народні пісні є найважливішою частиною репертуару пісенних свят, що регулярно проводяться з 1873.

Видатні латиші[ред.ред. код]

  • Письменник: Райніс (Яніс Пліекшанс, 18651929), відомий латиський письменник, діяч культури, політик, автор численних видань віршів, поем, п'єс й ін. Райніс названий «людиною 20 століття Латвії».
  • Композитори: Андрейс Юр'янс (18561922) і Язепс Вітолс (18631948) — основоположники національного стилю в латиській інструментальній музиці.
    Раймонд Паулс — видатний естрадний композитор і громадський діяч.
  • Художники: Яніс Розенталс (18661916) і Вілхелмс Пурвітіс (1872—1945) — найвідоміші латиські художники. Яніс Розенталс — основоположник латиського портретного живопису. Багато зробив для розвитку латиського пейзажу Вілхелмс Пурвітіс, завдяки йому цей жанр навіки зайняв своє місце в європейському живописі.
  • Учені: Давид Хіеронім Грінделіс (1776—1836) — перший природознавець Латвії, хімік, фармацевт і лікар.
  • Спортсмени: Яніс Лусіс (1939) — єдиний спортсмен Латвії (метання списа), що завоював три олімпійські медалі (золоту, срібну, бронзову). Уляна Семенова (1952) — найвидатніша баскетболістка в історії олімпійських ігор, триразова чемпіонка світу.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. [1]
  2. http://data.csb.gov.lv/pxweb/lv/Sociala/Sociala__ikgad__iedz__iedzskaits/IS0080.px/table/tableViewLayout1/?rxid=cdcb978c-22b0-416a-aacc-aa650d3e2ce0
  3. Detailed Tables - American FactFinder. Factfinder.census.gov. Процитовано 2011-12-03. 
  4. Population by country of birth and nationality, Annual Population Survey, Office of National Statistics, 2010] Archived серпень 28, 2010 на сайті Wayback Machine.
  5. BNS. TVNET :: Ārvalstīs - Lielbritānijā pašlaik dzīvo 39 tūkstoši viesstrādnieku no Latvijas. Tvnet.lv. Процитовано 2011-12-03. 
  6. http://www12.statcan.gc.ca/census-recensement/2006/dp-pd/tbt/Rp-eng.cfm?LANG=E&APATH=3&DETAIL=0&DIM=0&FL=A&FREE=0&GC=0&GID=0&GK=0&GRP=1&PID=92333&PRID=0&PTYPE=88971,97154&S=0&SHOWALL=0&SUB=0&Temporal=2006&THEME=80&VID=0&VNAMEE=&VNAMEF=
  7. Federal Statistical Office - Foreign population by average-age and average duration of residence. Destatis.de. 2008-10-20. Процитовано 2012-01-23. 
  8. Revista Época Ediусo 214 24/06/2002. Epoca.globo.com. 2002-06-24. Процитовано 2011-12-03. 
  9. CSO Emigration. Census Office Ireland. Процитовано January 29, 2013. 
  10. http://www.immi.gov.au/media/publications/statistics/immigration-update/people-australia-2013-statistics.pdf
  11. Russians#cite note-gks-1
  12. http://www.latviansonline.com/pdf/040713diaspora_en.pdf#search='latvian%20diaspora%2020%2C000%20brazil'
  13. http://www.ssb.no/befolkning/statistikker/innvbef/aar/2013-04-25?fane=tabell&sort=nummer&tabell=109859
  14. State statistics committee of Ukraine — National composition of population, 2001 census (Ukrainian)
  15. http://www.scb.se/statistik/_publikationer/BE0101_2009A01_BR_BE0110TAB.pdf
  16. [2]
  17. [3]
  18. Statistiche demografiche ISTAT. Demo.istat.it. Процитовано 2015-06-28. 
  19. Gyventojų skaičius metų pradžioje. Požymiai: tautybė - Rodiklių duomenų bazėje. Db1.stat.gov.lt. Процитовано 2011-12-03. 
  20. Statistics Estonia - Population by ethnic nationality, 1 January, years. Stat.ee. 2011-10-13. Процитовано 2011-12-03. 
  21. [4] Archived грудень 21, 2011 на сайті Wayback Machine.
  22. Латиші
  23. http://www.cbs.nl/NR/rdonlyres/CCD504EA-9D41-40C2-AE28-BFB0A51C2045/0/2005k3b15p096art.pdf
  24. Taulukko: Kieli iän ja sukupuolen mukaan maakunnittain 1990 - 2010. Pxweb2.stat.fi. Процитовано 2011-12-03. 
  25. Ethnic composition, religion and language skills in the Republic of Kazakhstan
  26. http://www.bfs.admin.ch/bfs/portal/de/index/themen/01/22/publ.Document.88215.pdf
  27. Bevolking per nationaliteit, geslacht, leeftijdsgroepen op 1/1/2008 (nl). Statbel.fgov.be. Процитовано 2011-12-03. 
  28. http://www.statice.is/?PageID=1174&src=https://rannsokn.hagstofa.is/pxen/Dialog/varval.asp?ma=MAN43004%26ti=Population+born+abroad+by+background%2C+sex%2C+citizenship+and+country+of+birth+2013%26path=../Database/mannfjoldi/Uppruni/%26lang=1%26units=Number
  29. Latvijas Republikas un Venecuēlas Bolivāra Republikas attiecības
  30. [5]
  31. (пол.) http://www.stat.gov.pl/cps/rde/xbcr/gus/LUD_ludnosc_stan_str_dem_spo_NSP2011.pdf
  32. а б lt:Latviai
  33. http://www.czso.cz/csu/cizinci.nsf/t/1000466A60/$File/c01t01.pdf
  34. ftp://www.statistik.at/pub/neuerscheinungen/vzaustriaweb.pdf
  35. Этнический атлас Узбекистана Институт «Открытое общество», 2002—451 с. (см.)
  36. http://www.statistics.gr/portal/page/portal/ESYE/BUCKET/A1605/Other/A1605_SPO15_TB_AN_00_2006_07_F_EN.pdf
  37. http://212.42.101.100:8088/nacstat/sites/default/files/3.1.pdf
  38. SAS Output. Dzs.hr. Процитовано 2011-12-03. 

Мережні посилання[ред.ред. код]