Монастир Пива
| Монастир Пива | |
|---|---|
 Manastir Piva 3.jpg | |
| 43°06′36″ пн. ш. 18°49′07″ сх. д. / 43.11° пн. ш. 18.81861111° сх. д. | |
| Тип споруди | монастир |
| Розташування |  Чорногорія |
| Початок будівництва | 1573 |
| Належність | Сербська православна церква |
| Єпархія | Eparchy of Budimlja and Nikšićd |
  Монастир Пива (Чорногорія) | |
 | |
 Монастир Пива у Вікісховищі | |
Монастир Піива (серб . Манастир Пивски / Manastir Pivski, також відомий як церква Св. Богородиці або церква Успіння Пресвятої Богородиці) розташований у місті Пива, Чорногорія, біля витоків річки Пиви на півночі Чорногорії. Побудований між 1573 і 1586 роками, він був відновлений в іншому місці в 1982 році. Це найбільша сербська православна церква, побудована під час османської окупації в 16-17 століттях. Скарби монастиря, відомі своїми фресками, включають також ритуальні предмети, рідкісні богослужбові книги, предмети мистецтва, предмети з дорогоцінних металів та псалом із друкарні Черноєвічі (1493–96), яка була першою на Балканах. Вони виставлені в музеї монастиря.
Заснований у 1573 р.[1] або 1575 р.[2] а закінчений в 1586 р. за рахунок коштів митрополита Загумльсько-Герцеговинського Саватіє Соколовича[3] який згодом став сербським православним патріархом[4]. Монастир присвячений Успіння Пресвятої Богородиці.[5] Будівниками були брати на ім'я Гаврило та Вукашин[6].
Монастир Пива входить до складу єпархії Будимля-Нікшич. У 1982 році водосховище мало затопити монастир. Камінь за каменем його перенесли до села Горансько біля озера Мратине[7][8][9].
Монастир Пива розташований у селі Пива, на південь від Горансько на пивночі Чорногорії. До нього можна дійти вздовж дороги E-762, по дорозі до Србіньє, приблизно 55 км від Нікшича та 7 км на південь від Плужине.[10]
Спочатку монастир знаходився біля витоків річки Пиви, приблизно в 3 км і на 100 метрів нижче місця з'єднання пропонованої греблі Мратиньє, гідроелектростанції. Монастир був перенесений на теперішнє місце, що включало вилучення та заміну понад 1000 фрагментів фрески площею 1260 кв м[11][12][13].
Пива унікальний тим, що він був побудований з дозволу османських правителів протягом трохи більше десяти років, з 1573 по 1586 рік. Її засновником, сербським митрополитом Герцеговини, згодом сербським патріархом Саватіє Соколовичем, що був родичсем з великим візиром Мехмед-пашою Соколовичем (також відомий як Соколу Мехмед-паша), якого хлопчиком викрали з дому в Сербії. Він згодом став одним із найвідоміших державних діячів трьох султанів — Сулеймана Пишного, Селіма I та Мурада III. Як наслідок, церква в монастирі Пива містить фреску із зображенням Саватіє та Соколлу Мехмеда-паші, рідкість для християнської церкви, прикрашена портретом наверненого.
Пива — це невелика кам'яна споруда.[14][15] Його конструкція включає три нефи з вищим середнім нефом. Купола немає. Монастир містить архіви, бібліотеку та скарбницю з 183 книгами та майже 280 іншими предметами, включаючи ритуальні предмети, рідкісні богослужбові книги, твори мистецтва та предмети з дорогоцінних металів.[16][17] Також є псалом із друкарні Crnojevići (1493—1496), яка була першою друкарнею на Балканах,[18] датований 1494 роком і був випадково виявлений серед інших паперів у бібліотеці монастиря.[19]
Значна частина церкви була прикрашена грецькими живописцями між 1604 і 1606 роками і містить багато фресок.[20] Однак верхню частину ганку намалював місцевий священик Страгіня з Будимля; включаючи Акафіст Богородиці. Інші частини церкви, датовані 1626 роком,[21] були написані Козьмою, який також намалював багато ікон на іконостасі. Ікони Святого Георгія та Успіння Богородиці датовані приблизно 1638—1639 роками.[22] Художник Зограф Лонгін намалював престольні ікони Божої Матері, Христа та Успіння Богородиці.[12] Монастирі Пива, Морача та Мілешева були описані як «захоплюючі дух середньовічні шедеври, що зберігають старовинні писання та твори мистецтва».[23]
Церква забезпечена водовідведеннями, щоб запобігти просочуванню води всередині церкви, щоб фрески були захищені від впливу вологи. У 2008 році посольство США в Підгориці надало 22 200 доларів на реконструкцію дренажної системи.[11]
-
Головна церква Пивського монастиря здалеку. -
Вид згори на монастир Пива -
Річка Пива -
- ↑ Abraham, Rudolf (September 2007). The mountains of Montenegro. Cicerone Press Limited. с. 33–. ISBN 978-1-85284-506-3. Процитовано 19 липня 2011.
- ↑ Oliver, Ian (2005). War & peace in the Balkans: the diplomacy of conflict in the former Yugoslavia. I.B.Tauris. с. 30–. ISBN 978-1-85043-889-2. Процитовано 21 липня 2011.
- ↑ DiLellio, Anna (June 2006). The case for Kosova: passage to independence. Anthem Press. с. 50–. ISBN 978-1-84331-229-1. Процитовано 21 липня 2011.
- ↑ Piva Monastery. Museums Macedonia. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 19 липня 2011.
- ↑ Rellie, Annalisa (22 травня 2008). Montenegro, 3rd. Bradt Travel Guides. с. 199–. ISBN 978-1-84162-225-5. Процитовано 19 липня 2011.
- ↑ Младен Лесковац; Александар Форишковић; Чедомир Попов (2004). Српски биографски речник. Т. 2. Будућност. с. 570. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 3 лютого 2021.
- ↑ Yugoslav review. Jugoslovenska Revija. 1 січня 1986. с. 29. Процитовано 19 липня 2011.
- ↑ The Piva monastery. montenegro.org. Архів оригіналу за 26 вересня 2011. Процитовано 19 липня 2011.
- ↑ Turnock, David (1989). The human geography of Eastern Europe. Routledge. с. 293. ISBN 978-0-415-00469-5. Процитовано 19 липня 2011.
- ↑ Abraham, Rudolf (September 2007). The mountains of Montenegro. Cicerone Press Limited. с. 33–. ISBN 978-1-85284-506-3. Процитовано 19 липня 2011.
- ↑ а б Ambassador's Fund Helps Preserve Frescos of Piva Monastery [Архівовано 1 грудня 2015 у Wayback Machine.] U.S. Embassy in Podgorica and Montenegro (2008)
- ↑ а б Piva Monastery. Museums Macedonia. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 19 липня 2011.
- ↑ The Piva Monastery. discover-montenegro.com. Архів оригіналу за 23 June 2011. Процитовано 19 липня 2011.
- ↑ Oliver, Ian (2005). War & peace in the Balkans: the diplomacy of conflict in the former Yugoslavia. I.B.Tauris. с. 30–. ISBN 978-1-85043-889-2. Процитовано 21 липня 2011.
- ↑ The Piva Monastery. discover-montenegro.com. Архів оригіналу за 23 June 2011. Процитовано 19 липня 2011.
- ↑ The Piva monastery. montenegro.org. Архів оригіналу за 26 вересня 2011. Процитовано 19 липня 2011.
- ↑ Historical abstracts: Modern history abstracts, 1775–1914. American Bibliographical Center, CLIO. 1991. с. 942. Процитовано 19 липня 2011.
- ↑ Frederick Bernard Singleton (1985). A short history of the Yugoslav peoples. Cambridge University Press. с. 30–. ISBN 978-0-521-27485-2. Процитовано 24 липня 2011.
- ↑ Review: Yugoslav magazine. 1979. Архів оригіналу за 5 квітня 2021. Процитовано 19 липня 2011.
- ↑ Janićijević, Jovan (1998). The cultural treasury of Serbia. IDEA. Архів оригіналу за 26 грудня 2019. Процитовано 19 липня 2011.
- ↑ Bryer, Anthony; Ursinus, Michael (1991). Manzikert to Lepanto: the Byzantine world and the Turks 1071–1571 : papers given at the Nineteenth Spring Symposium of Byzantine Studies, Birmingham, March 1985. A. M. Hakkert. с. 407. Процитовано 19 липня 2011.
- ↑ Georgevich, Dragoslav; Maric, Nikola; Moravcevich, Nicholas (1977). Serbian Americans and their communities in Cleveland. Cleveland State University. Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 19 липня 2011.
- ↑ Clements, John (1 січня 1998). Clements' encyclopedia of world governments. Political Research, inc. Архів оригіналу за 25 травня 2020. Процитовано 19 липня 2011.