Координати: 43°06′36″ пн. ш. 18°49′07″ сх. д. / 43.11° пн. ш. 18.81861111° сх. д. / 43.11; 18.81861111

Монастир Пива

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Монастир Пива
Manastir Piva 3.jpg
43°06′36″ пн. ш. 18°49′07″ сх. д. / 43.11° пн. ш. 18.81861111° сх. д. / 43.11; 18.81861111
Тип спорудимонастир
Розташування Чорногорія
Початок будівництва1573
НалежністьСербська православна церква
ЄпархіяEparchy of Budimlja and Nikšićd
Монастир Пива. Карта розташування: Чорногорія
Монастир Пива
Монастир Пива (Чорногорія)
Мапа
CMNS: Монастир Пива у Вікісховищі

Монастир Піива (серб . Манастир Пивски / Manastir Pivski, також відомий як церква Св. Богородиці або церква Успіння Пресвятої Богородиці) розташований у місті Пива, Чорногорія, біля витоків річки Пиви на півночі Чорногорії. Побудований між 1573 і 1586 роками, він був відновлений в іншому місці в 1982 році. Це найбільша сербська православна церква, побудована під час османської окупації в 16-17 століттях. Скарби монастиря, відомі своїми фресками, включають також ритуальні предмети, рідкісні богослужбові книги, предмети мистецтва, предмети з дорогоцінних металів та псалом із друкарні Черноєвічі (1493–96), яка була першою на Балканах. Вони виставлені в музеї монастиря.

Історія

[ред. | ред. код]

Заснований у 1573 р.[1] або 1575 р.[2] а закінчений в 1586 р. за рахунок коштів митрополита Загумльсько-Герцеговинського Саватіє Соколовича[3] який згодом став сербським православним патріархом[4]. Монастир присвячений Успіння Пресвятої Богородиці.[5] Будівниками були брати на ім'я Гаврило та Вукашин[6].

Монастир Пива входить до складу єпархії Будимля-Нікшич. У 1982 році водосховище мало затопити монастир. Камінь за каменем його перенесли до села Горансько біля озера Мратине[7][8][9].

Географія

[ред. | ред. код]
Розташування щодо річки Пиви, дороги E-762 та сіл Горансько та Плужине

Монастир Пива розташований у селі Пива, на південь від Горансько на пивночі Чорногорії. До нього можна дійти вздовж дороги E-762, по дорозі до Србіньє, приблизно 55 км від Нікшича та 7 км на південь від Плужине.[10]

Спочатку монастир знаходився біля витоків річки Пиви, приблизно в 3 км і на 100 метрів нижче місця з'єднання пропонованої греблі Мратиньє, гідроелектростанції. Монастир був перенесений на теперішнє місце, що включало вилучення та заміну понад 1000 фрагментів фрески площею 1260 кв м[11][12][13].

Пива унікальний тим, що він був побудований з дозволу османських правителів протягом трохи більше десяти років, з 1573 по 1586 рік. Її засновником, сербським митрополитом Герцеговини, згодом сербським патріархом Саватіє Соколовичем, що був родичсем з великим візиром Мехмед-пашою Соколовичем (також відомий як Соколу Мехмед-паша), якого хлопчиком викрали з дому в Сербії. Він згодом став одним із найвідоміших державних діячів трьох султанів — Сулеймана Пишного, Селіма I та Мурада III. Як наслідок, церква в монастирі Пива містить фреску із зображенням Саватіє та Соколлу Мехмеда-паші, рідкість для християнської церкви, прикрашена портретом наверненого.

Архітектура

[ред. | ред. код]

Пива — це невелика кам'яна споруда.[14][15] Його конструкція включає три нефи з вищим середнім нефом. Купола немає. Монастир містить архіви, бібліотеку та скарбницю з 183 книгами та майже 280 іншими предметами, включаючи ритуальні предмети, рідкісні богослужбові книги, твори мистецтва та предмети з дорогоцінних металів.[16][17] Також є псалом із друкарні Crnojevići (1493—1496), яка була першою друкарнею на Балканах,[18] датований 1494 роком і був випадково виявлений серед інших паперів у бібліотеці монастиря.[19]

Значна частина церкви була прикрашена грецькими живописцями між 1604 і 1606 роками і містить багато фресок.[20] Однак верхню частину ганку намалював місцевий священик Страгіня з Будимля; включаючи Акафіст Богородиці. Інші частини церкви, датовані 1626 роком,[21] були написані Козьмою, який також намалював багато ікон на іконостасі. Ікони Святого Георгія та Успіння Богородиці датовані приблизно 1638—1639 роками.[22] Художник Зограф Лонгін намалював престольні ікони Божої Матері, Христа та Успіння Богородиці.[12] Монастирі Пива, Морача та Мілешева були описані як «захоплюючі дух середньовічні шедеври, що зберігають старовинні писання та твори мистецтва».[23]

Збереження

[ред. | ред. код]

Церква забезпечена водовідведеннями, щоб запобігти просочуванню води всередині церкви, щоб фрески були захищені від впливу вологи. У 2008 році посольство США в Підгориці надало 22 200 доларів на реконструкцію дренажної системи.[11]

Дивитися також

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. Abraham, Rudolf (September 2007). The mountains of Montenegro. Cicerone Press Limited. с. 33–. ISBN 978-1-85284-506-3. Процитовано 19 липня 2011.
  2. Oliver, Ian (2005). War & peace in the Balkans: the diplomacy of conflict in the former Yugoslavia. I.B.Tauris. с. 30–. ISBN 978-1-85043-889-2. Процитовано 21 липня 2011.
  3. DiLellio, Anna (June 2006). The case for Kosova: passage to independence. Anthem Press. с. 50–. ISBN 978-1-84331-229-1. Процитовано 21 липня 2011.
  4. Piva Monastery. Museums Macedonia. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 19 липня 2011.
  5. Rellie, Annalisa (22 травня 2008). Montenegro, 3rd. Bradt Travel Guides. с. 199–. ISBN 978-1-84162-225-5. Процитовано 19 липня 2011.
  6. Младен Лесковац; Александар Форишковић; Чедомир Попов (2004). Српски биографски речник. Т. 2. Будућност. с. 570. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 3 лютого 2021.
  7. Yugoslav review. Jugoslovenska Revija. 1 січня 1986. с. 29. Процитовано 19 липня 2011.
  8. The Piva monastery. montenegro.org. Архів оригіналу за 26 вересня 2011. Процитовано 19 липня 2011.
  9. Turnock, David (1989). The human geography of Eastern Europe. Routledge. с. 293. ISBN 978-0-415-00469-5. Процитовано 19 липня 2011.
  10. Abraham, Rudolf (September 2007). The mountains of Montenegro. Cicerone Press Limited. с. 33–. ISBN 978-1-85284-506-3. Процитовано 19 липня 2011.
  11. а б Ambassador's Fund Helps Preserve Frescos of Piva Monastery [Архівовано 1 грудня 2015 у Wayback Machine.] U.S. Embassy in Podgorica and Montenegro (2008)
  12. а б Piva Monastery. Museums Macedonia. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 19 липня 2011.
  13. The Piva Monastery. discover-montenegro.com. Архів оригіналу за 23 June 2011. Процитовано 19 липня 2011.
  14. Oliver, Ian (2005). War & peace in the Balkans: the diplomacy of conflict in the former Yugoslavia. I.B.Tauris. с. 30–. ISBN 978-1-85043-889-2. Процитовано 21 липня 2011.
  15. The Piva Monastery. discover-montenegro.com. Архів оригіналу за 23 June 2011. Процитовано 19 липня 2011.
  16. The Piva monastery. montenegro.org. Архів оригіналу за 26 вересня 2011. Процитовано 19 липня 2011.
  17. Historical abstracts: Modern history abstracts, 1775–1914. American Bibliographical Center, CLIO. 1991. с. 942. Процитовано 19 липня 2011.
  18. Frederick Bernard Singleton (1985). A short history of the Yugoslav peoples. Cambridge University Press. с. 30–. ISBN 978-0-521-27485-2. Процитовано 24 липня 2011.
  19. Review: Yugoslav magazine. 1979. Архів оригіналу за 5 квітня 2021. Процитовано 19 липня 2011.
  20. Janićijević, Jovan (1998). The cultural treasury of Serbia. IDEA. Архів оригіналу за 26 грудня 2019. Процитовано 19 липня 2011.
  21. Bryer, Anthony; Ursinus, Michael (1991). Manzikert to Lepanto: the Byzantine world and the Turks 1071–1571 : papers given at the Nineteenth Spring Symposium of Byzantine Studies, Birmingham, March 1985. A. M. Hakkert. с. 407. Процитовано 19 липня 2011.
  22. Georgevich, Dragoslav; Maric, Nikola; Moravcevich, Nicholas (1977). Serbian Americans and their communities in Cleveland. Cleveland State University. Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 19 липня 2011.
  23. Clements, John (1 січня 1998). Clements' encyclopedia of world governments. Political Research, inc. Архів оригіналу за 25 травня 2020. Процитовано 19 липня 2011.