Никшич
| Никшич Никшић | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 42°47′00″ пн. ш. 18°57′00″ сх. д. / 42.78333° пн. ш. 18.95000° сх. д.Координати: 42°47′00″ пн. ш. 18°57′00″ сх. д. / 42.78333° пн. ш. 18.95000° сх. д. | ||||
| Країна |
 Чорногорія | |||
| Адмінодиниця | Муніципалітет Никшичd | |||
| Столиця для | Муніципалітет Никшичd (Адміністративний поділ Чорногорії) | |||
| Площа | 367 км² | |||
| Населення | 58 212 | |||
| Висота НРМ | 647 м | |||
| GeoNames | 3194494 | |||
| OSM | ↑2319534 ·R (Муніципалітет Никшич) | |||
| Поштові індекси | 81400 | |||
| Міська влада | ||||
| Мер міста | Нєбойша Радойчич | |||
| Вебсайт | www.niksic.cg.yu | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Никшич у Вікісховищі | ||||
Ни́кшич (чорн. Nikšić/Никшић) — місто в Чорногорії, адміністративний центр муніципалітету. Населення — 58 212 осіб (2003).
Засноване у IV столітті як римський військовий табір під назвою Андерба (лат. Castrum Anderba).
Після 459 року в місті отаборилися готи, які дали місту ім'я одного зі своїх ватажків — Анагаста, що з часом перетворилося на Оногошт. Проте перебували готи в місті недовго і рушиили до заможнішої Італії. В 518 році Анагаст був зруйнований потужним землетрусом[1].
На початку VII століття місто було відбудовене прибульцями-слов'янами, які зберегли за ним ім'я Оногошт.
Після османського завоювання турки збудували на місці середньовічної цитаделі фортецю, що отримала назву Бедем (з чорногорської — «мур», «вал»)[2].
В XVII сторіччі Никшич був перетворений на центр Захумської митрополії, яку очолив владика Василь (майбутній святий Василь Острозький). Але під тиском османської влади митрополит змушений був перебратися до гірського монастиря Острог[3].
У 1877 році, коли Чорногорією правил Нікола I Петрович-Негош, османці були вигнані і Нікшича було звільнено. Це привабило нових поселенців і дало новий імпульс розвитку міста (тоді він уже називався Никшич).
У 1883 році було складено план розвитку Никшича, який почав реалізовувати архітектор-містобудівник Йосип Сладе з Трогіра. В місті з'явилися широкі вулиці, що променями розходилися на північ і схід, та торговельна площа у французькому стилі. Прикрасами міста став князівський палац, кафедральний собор Василя Острозького (його звели російським коштом та за російським проєктом) та Царський міст[4]. Перші три десятиліття після складання плану характеризуються вибуховим зростанням міського виробництва та торгівлі, установою у місті різних культурних та освітніх організацій.
Під час другої світової війни міста зазнало великих руйнувань внаслідок бомбардувань американської авіації — за закликом мсцевого руху опору. Натомість після війни місто було оновлено та реконструйовано, з'єднано залізницею з Подгорицею, а завдяки будівництву великого металургійного комбінату стало одним із важливих промислових центрів Чорногорії. Населення Никшича виросло у десять разів.
Відомі уродженці[ред. | ред. код]
- Мірко Вучинич — чорногорський футболіст, півзахисник, нападник збірної Чорногорії та клубу «Ювентус».
- Мілорад Гайович (1974) — чорногорський боксер та кікбоксер, призер чемпіонату Європи серед аматорів.
- Міло Джуканович — колишній прем'єр-міністр Чорногорії (з 29 лютого 2008 до 21 грудня 2010 р.).
- Ніна Жижич — співачка, учасниця «Євробачення — 2013» від Чорногорії.
- Сташа Зайович — чорногорська феміністка, пацифістка та публіцистка.
- Радміла Мілянич — чорногорська гандболістка, олімпійська медалістка (срібло, Лондон 2012).
- Стеван Караджич — сербський баскетболіст і тренер.
Примітки[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії Чорногорії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||
|
