Монастир Святого Саркіса на горі Сурбсаркіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Монастир Святого Саркіса на горі Сурбсаркіс
41°08′29″ пн. ш. 45°15′58″ сх. д. / 41.1413888889167723° пн. ш. 45.26611111113877683° сх. д. / 41.1413888889167723; 45.26611111113877683Координати: 41°08′29″ пн. ш. 45°15′58″ сх. д. / 41.1413888889167723° пн. ш. 45.26611111113877683° сх. д. / 41.1413888889167723; 45.26611111113877683
Мапа
CMNS: Монастир Святого Саркіса на горі Сурбсаркіс у Вікісховищі

Монастир Святого Саркіса (вірм. Գագա Սուրբ Սարգիս վանք — вірменський[1][2] монастир, на території сучасного Азербайджану, знаходиться в 500 метрах на схід від сучасного вірменського кордону і в 4 км на захід від села Даш Салахлі. Він розташований на вершині гори Сурбсаркіс на висоті 922 метрів над рівнем моря, і 420 метрів вище підніжжя гори[3].

Історія

[ред. | ред. код]

Храм носить своє ім'я на честь Святого Саргіса — одного з проповідників християнства у Вірменії. Пізніше, Месроп Маштоца заснував два храми на його честь[4][5], перший — монастир Святого Саргіса[en] в селі Уші, другий — описуваний[6][7]. Ці події були зафіксовані вірменським істориком Кіракосом Гандзакеці в своїй багатотомній праці «Історія Вірменії»[8].

Ці події також були описані грузинськими джерелами[9].

Згідно з літописом 1130 року:

Величезна орда вершників, що складається з варварів різних племен, наповнила область і хотіла зруйнувати храм, побудований в пам'ять святого Саргіса. Однак Господь не дав здійснитися цьому, посваривши варварів між собою[10]

Літопис 1163 року говорить:

Атабеков Елтукуз, увірвавшись в район Гага з величезною армією, захотів підпалити монастир, однак всі воїни Елтукуза були отруєні отрутою змії [11]

Історик Вардан Великий в оповіданні про монгольських походах повідомляє:

знаменита фортеця Гаг з областю, побудована царем Гагіком, де знаходився славний, відомий всьому світу монастир (св. Саргіса) з хрестом і церква, побудована і освячення св. вардапетом Месропом і перекладачем вірменським, яка стоїть на вершині Гага і панує над широким і безмежним полем[12]

У 1230-х роках в монастирі оселився відомий вірменський історик Ованнес Тавушеці.

Монастир Святого Саргіса був одним із центрів паломництва в регіоні. Його відвідували на Великдень і по неділях. Згідно з архівними документами і написами на стіні церкви монастиря, передостання реставрація комплексу проведена в 1851 році вірменином з Тифлісу Есаі Нурінянцом: Як свідчать архівні документи та деякі написи на стінах монастиря, в монастирі Святого Саргіса був здійснений капітальний ремонт. Після цього ага Саркіс Варшамян також провів реставрацію.[13]

Збереглися цікаві відомості, згідно з якими гроші на відновлення монастиря збирали 736 віруючих і сума склала 2210 рублів 23 копійки. А ось останню реставрацію провів Арзуман Хачатурович Тер-Саркісянц з села Кот Ґазахського району.

В Азербайджані вірменський монастир, як і всі інші вірменські монастирі Карабаху, вважається «албанським» і називається монастирем Авей (азерб. Avey məbədi[14] (див. Прийоми ревізіонізму в азербайджанській історіографії).

Опис

[ред. | ред. код]

Найбільш ранні написи, що збереглися на стінах монастиря, датуються XIII століттям, пізні — XIX-м. У 1986 році монастир відвідала група, що складається з істориків і археологів, які зафіксували, що велика частина написів була зішкрябана, залишалися тільки переривчасті накреслення літер.[2]

Архівні матеріали свідчать, що в 1886 році «на стінах монастиря були написані інші написи, які заважають повністю прочитати інформацію[15].»

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Vrej Nersessian[en]. Treasures from the ark: 1700 years of Armenian Christian art. British Library, 2001. ISBN 0712346996, 9780712346993, Стр. 28. «Gag is a famous fortress and district, founded by king Gagik, where is found the well known churches of the Holy Cross and Saint Sargis the General»
  2. ↑ а б Սամվել Կարապետյան, «Հյուսիսային Արցախ», 2004 թ., Երևան
  3. ↑ Анохин Г. И. Малый Кавказ. — М. : Физкультура и спорт, 1981. — 191 с.
  4. ↑ Lilit Hovhannisyan (6 лютого 2009). Thirsting for a Mate: Tradition and faith meet on St. Sarkis Day. Features (англ.). ArmeniaNow.com. Архів оригіналу за 14 червня 2013. Процитовано 14 червня 2013.
  5. ↑ КОММЕНТАРИИ К ТЕКСТУ. Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 28 травня 2020.
  6. ↑ "Ardzagank, " 1886, No. 12, p. 161.
  7. ↑ Melik-Ohanjanian K. Yerevan, 1961, p. 252
  8. ↑ Киракос Гандзакеци. История Армении.
  9. ↑ Melikset-Bek, L. M. Georgian Sources about Armenia and Armenians, vol. 1, Yerevan, 1934
  10. ↑ History by Vardan Vardapet. Venice, 1862, p. 123
  11. ↑ A Collection of Historiographical Works compiled by Priest Samuel Anetsy. Vagharshapat, 1893, p. 138
  12. ↑ Всеобщая история Вардана Великого [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.]. — М. 1861.
  13. ↑ National Archives of Armenia, fund 56, list 1, file 3735, p. 1
  14. ↑ Xalq qəzeti.- 2009.- 25 iyun.- S. 7. монастыри Кавказской Албании [Архівовано 13 вересня 2019 у Wayback Machine.](азерб.)
  15. ↑ "Ardzagank, « 1886, No. 12, p. 162
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Монастир_Святого_Саркіса_на_горі_Сурбсаркіс&oldid=40996395