Монумент Йонагуні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Монумент Йонагуні
Зображення
Країна  Японія
Адміністративна одиниця Йонаґуні
Розташовується на водоймі Тихий океан
Дата відкриття (винаходу) 1986
Мапа
CMNS: Монумент Йонагуні у Вікісховищі

Координати: 24°26′09″ пн. ш. 123°00′41″ сх. д. / 24.435833333360779562° пн. ш. 123.01138888891777867° сх. д. / 24.435833333360779562; 123.01138888891777867

«Монумент Йонагуні» (яп. 与 那 国 海底 構造物, йонагуні кайтей ко:дзо:буцу), йонагуні-дзіма кайтей тікей (яп. 与 那 国 島 海底 地形) — масивне підводне утворення, виявлене поблизу японського острова Йонагуні, найзахіднішого з групи островів Рюкю.

Походження цього утворення є предметом дискусії, немає згоди в питанні, чи є воно повністю природним, або має часткове чи повне штучне походження.

Виявлення[ред. | ред. код]

У морі біля острова Йонагуні мешкає велика популяція акул-молотів, на яких охочі подивитися дайвери з усього світу. В 1986 Кіхатіро Аратаке (директор туристичної асоціації острова Йонагуні), підшукуючи гарне місце для спостереження за акулами, зауважив ряд одиночних скельних утворень, що лежать на глибині 5 м під водою. За зовнішнім виглядом вони нагадували архітектурні будівлі, чим і зумовили інтерес до себе[1][2].

Знахідка нагадує тераси на схилі гори на зразок величезних сходів або амфітеатру. Основа цієї структури лежить на глибині 30 м під поверхнею океану і піднімається на висоту 24 м[3].

Дослідження[ред. | ред. код]

Скельні блоки

Детально місце було досліджене лише через 12 років після відкриття, навесні 1997 році, коли японський промисловець Ясуо Ватанабе спонсорував дослідницьку експедицію. Очолював її відомий дослідник старожитностей і письменник Грем Хенкок, який випадково довідався про цей об'єкт і запросив із собою геолога Роберта Шоха, професора Бостонського Університету, та письменника Джонні Ентоні Веста[3].

Роберт Шох, а також Патрік Д. Нанн, професор океанічних наук про Землю в Університеті Південної частини Тихого океану, зробили висновок, що утворення є суто природними[4].

Незабаром після цього група вчених під керівництвом Масаакі Кімура з університету Рюкю[en] відвідали місце, в якому знаходилися дані утворення. Кімура став рішучим прихильником думки, що ці утворення є рукотворними спорудами[5][6]. Кімура стверджував, що ідентифікував 10 структур біля Йонагуні та ще 5 пов'язаних структур біля острова Окінава. Загалом «руїни» споруд, згідно з його оцінками, охоплюють площу 300 на 150 м.[7]

З тих пір вони стали найпопулярнішою пам'яткою у дайверів, попри сильну течію в цьому районі[2]. Французький фрі-дайвер Жак Майоль написав книгу про свої занурення до монументів і знахідку «очей», вирізьблених у підводних скелях[8].

Німецький геолог Вольф Віхманн вивчав утворення в 1999 році під час експедиції, організованої Spiegel TV. Його висновки були критичними: «монумент» є природним утворенням[9][10].

У 2019 році Такаюкі Огата та інші дослідники провели топографічний аналіз острова Йонагуні. Вони прийшли до висновку, що гадані руїни — це скельні формації, що зазнали ерозії. Вони є продовженням утворень, звичайних для південного узбережжя острова Йонагуні[11].

Версія штучного походження[ред. | ред. код]

Східчасті утворення

Це геологічне утворення часто описується як «підводне місто» та «японська Атлантида» за ступінчасту форму[8][12]. Його створення нерідко приписується невідомій цивілізації, жителям міфічного контененту Му чи інопланетянам[8][13][14]. Більш історична версія пов'язує його появу з культурою дзьомон[15]. BBC і Discovery Channel випустили документальні фільми, які містять версію про рукотворне походження скель Йонагуні[8].

Масаакі Кімура запропонував класифікацію того, що вважав руїнами затонулого міста: фортеця, тріумфальна арка, 5 храмів і принаймні один великий стадіон; усі з'єднані дорогами та водними каналами, частково захищені величезними підпірними стінами. На думку Кімури, руїнам щонайменше 5 тис. років, зважаючи на сталактити, знайдених у підводних печерах, які, за його словами, затонули разом з містом. Тору Оучі, доцент кафедри сейсмології в Університеті Кобе, підтримує гіпотезу Кімури[7].

За результатами експедиції 1997 року Роберт Шох повідомив, що вважає монумент нерукотворною спорудою[3]. Під час відвідування руїн він не виявив у них «нічого людського»[8]. Він зазначає, що моноліт складається з пісковика, а цей камінь має властивість розтріскуватися вздовж площин[3].

Археологічні знахідки свідчать, що острови Рюкю, біля якого розташований «монумент», були населені культурою Дапенден близько 5 тис. років до н. е. В той час «монумент» уже перебував під водою[8].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Japan's Ancient Underwater "Pyramid" Mystifies Scholars. History (англ.). 19 вересня 2007. Процитовано 3 травня 2024.
  2. ↑ а б John Anthony West (1998 archiveurl = http://www.webcitation.org/68rOYy8IK). Diving for Lemuria. Архів оригіналу за 2 липня 2012. Процитовано 13 травня 2015.
  3. ↑ а б в г Investigating the Yonaguni Underwater Monuments Dr. Colette M. Dowell. www.robertschoch.net. Процитовано 3 травня 2024.
  4. ↑ Nunn, Patrick D. (2009). Vanished islands and hidden continents of the Pacific. Honolulu: University of Hawai'i Press. с. 127. ISBN 978-0-8248-3219-3.
  5. ↑ Interview mit Professor Masaaki Kimura [Архівовано 13 квітня 2015 у Wayback Machine.] (engl.)
  6. ↑ Yonaguni, Japan. New Scientist (2736). 25 листопада 2009. Архів оригіналу за 28 листопада 2009. Процитовано 13 травня 2015.
  7. ↑ а б Japan's Ancient Underwater "Pyramid" Mystifies Scholars. History (англ.). 19 вересня 2007. Процитовано 3 травня 2024.
  8. ↑ а б в г д е Yonaguni Monument: The Japanese Atlantis. Skeptoid. Процитовано 3 травня 2024.
  9. ↑ Wichmann, Wolf (29 березня 2003). Zeugnis einer untergegangenen Hochkultur Asiens oder einfach nur ein Felsklotz im Meer?: Das Yonaguni-Monument. Der Spiegel (нім.). ISSN 2195-1349. Процитовано 3 травня 2024.
  10. ↑ Peet, Preston (1 січня 2013). Disinformation Guide to Ancient Aliens, Lost Civilizations, Astonishing Archaeology & Hidden History (англ.). Red Wheel Weiser. ISBN 978-1-938875-03-8.
  11. ↑ 隆幸, 尾方; 誠, 大坪; 英之, 伊藤 (2020). 与那国島のジオサイト―台湾島を望む露頭が語る地形形成環境―. E-journal GEO. Т. 15, № 1. с. 44—54. doi:10.4157/ejgeo.15.44. Процитовано 3 травня 2024.
  12. ↑ Mitchell, Robbie (6 червня 2023). Yonaguni Monument: The Truth Behind Japan's Mysterious 'Atlantis' (Video). Ancient Origins Reconstructing the story of humanity's past (англ.). Процитовано 3 травня 2024.
  13. ↑ Rongmei, Precious RongmeiPrecious. Who created Japan’s Yonaguni Monument? Man, Nature… Aliens?. The Times of India. ISSN 0971-8257. Процитовано 3 травня 2024.
  14. ↑ Johnston, Eric (19 липня 2000). Is the lost continent of Mu in Okinawa ?. The Japan Times (англ.). Процитовано 3 травня 2024.
  15. ↑ Gillan, Joanna (29 грудня 2023). Is the 10,000-Year-Old Yonaguni Monument a Man-Made Marvel or Nature's Art?. Ancient Origins Reconstructing the story of humanity's past (англ.). Процитовано 3 травня 2024.
  16. ↑ Документальний фільм онлайн «Підводні піраміди. Таємниця Йонагуні». Архів оригіналу за 12 квітня 2012. Процитовано 13 травня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Yonaguni-Monument
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Монумент_Йонагуні&oldid=42439733