Міларит
| Міларит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Mil[2] |
| Хімічна формула | KCa₂(Be₂AlSi₁₂O₃₀)·nH₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 9.CM.05 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | гексагональна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Milà valleyd[3] |
| Типова місцевість | Giuv valleyd[3] |
 Міларит у Вікісховищі | |
Міларит — мінерал підкласу кільцевих силікатів, метасилікат калію, кальцію, алюмінію і берилію кільцевої будови. Член групи мілариту-осуміліту.
- За Є.Лазаренком: КСа2Ве2Al[Si12О30]•0,5H2О.
- За К.Фреєм: [К2Са4Ве4Al2Si24О60]•H2О.
- За М. І. Новіковою: КСа2(Be, Al)3 (Si12О30)•5H2О.
Склад у % (з родов. Мілар, Швейцарія): K2O — 4,91; CaO — 11,70; Al2O3 — 4,68; BeO — 5,24; SiO2 — 71,66; H2O — 1,07.
Домішки Na2O.
Сингонія гексагональна.
Дигексагонально-дипірамідальний вид.
За кристалічною структурою близький до берилу, що зумовлює їх схожість у морфології кристалів та ін. властивостей.
Відмінність структур виражається в заміні одноповерхових кілець Si16O18 — тетраедрів у берилі подвійними гексагональними кільцями складу Si12О30 в мілариті.
Форми виділення — призматичні і голчаті кристали, іноді снопоподібні і напівсферичні агрегати.
Густина 2,55±0,05.
Твердість 6,0-6,5.
Колір світлий, жовтувато-зеленуватий і трав'янисто-зелений, безбарвний, рідше білий і рожевий.
Блиск скляний.
Аномально двовісний.
Міларит — рідкісний мінерал, зустрічається в родовищах різних генетичних типів.
Первинний міларит кристалізується в жилах альпійського типу, де асоціює з кварцом і кальцитом.
Частіше розвивається шляхом метасоматичного заміщення більш ранніх мінералів берилію: берилу в гранітних пегматитах; фенакіту, мелінофану, рідше бертрандиту в родов. флюорит-фенакіт-бертрандитової формації. В останньому випадку Міларит утворює значні скупчення в асоціації з альбітом, кальцитом, флюоритом і входить до складу берилієвих руд. поряд з фенакітом і бертрандитом.
Знахідки: Валь-Гуф (Валь-Мілар) поблизу Руера і Валь-Стрем (Граубюнден) Швейцарія, Сибір (РФ), Казахстан.
За назвою долини Мілар (Val Milar, Швейцарія), G.A.Kenngott, 1870.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Міларит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Міларит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
