Мішель Леріс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мішель Леріс
Michel Leiris
Народився 20 квітня 1901(1901-04-20)
Париж
Помер 30 вересня 1990(1990-09-30) (89 років)
Сент-Ілер
·інфаркт міокарда
Поховання Пер-Лашез
Громадянство Франція Франція
Діяльність письменник, етнолог, публіцист, редактор
Alma mater ліцей Жансон-де-Саї
Мова творів французька
Magnum opus автобіографічна тетралогія «Правила гри»
Членство Колеж патафізики
Родичі Xavier Vilatód
Брати, сестри Pierre Leirisd
У шлюбі з Louise Leirisd
Нагороди

CMNS: Мішель Леріс у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Мішель Леріс (фр. Michel Leiris, фр.[lɛʁis], 20 квітня 1901, Париж — 30 вересня 1990, Сент-Ілер) — французький письменник і етнолог.

Біографія і творчість[ред. | ред. код]

Племінник Р. Русселя. У 1920-1930-х був близьким до сюрреалістів, друкувався в журналі «Сюрреалістична революція», дружив з Максом Жакобом, Андре Массоном, Пікассо, Роже Каюа, Жоржем Батаєм і Карлом Ейнштейном, брав участь у виданні журналу «Докюман», в роботі Коллежа соціології. Брав участь у етнологічній експедиції Марселя Гріоля «Місія Дакар-Джибуті» (1931 — 1933). Після повернення прослухав курс Марселя Мосса в Інституті етнології, очолив відділ Африки в Етнографічному музеї Трокадеро (пізніше — Музей людини), опублікував щоденник з африканської поїздки «Примарна Африка» (1934). Основний предмет етнологічних інтересів Леріса — можливість і різноманітні форми сакрального в сучасному повсякденному житті.

У 1929 — 1935 роках пройшов курс психоаналізу, звернувся до автобіографічного жанру («Пора зрілості», 1939; тетралогія «Правила гри», 1948 — 1976). Після Другої світової війни зблизився з Сартром, активно брав участь в роботі його журналу «Тан модерн». У 1945 році разом з соціологом Жоржем Баланда заснував журнали «Презанс Африкен», виступив одним з найактивніших противників французького колоніалізму, підписав «Маніфест 121» (1960), який відстоював право алжирського народу на опір.

Залишив детальний і безсторонній «Щоденник» (+1992), есе про сучасних художників (Френсіс Бекон , Джакометті та ін), з багатьма з яких дружив.

Відомий портрет Леріса роботи Ф. Бекона (1976).

Твори[ред. | ред. код]

  • Simulacre (1925, вірші, ілюстрації А. Массона)
  • Le Point cardinal (1927, вірші)
  • L'Afrique fantôme (1934, етнологічний щоденник)
  • Tauromachies (1937, вірші, ілюстрації А.Массона)
  • Glossaire j'y serre mes gloses (1939, вірші, ілюстрації А.Массона)
  • L'Âge d'homme (1939)
  • Haut Mal (1943, вірші)
  • Aurora (1946, роман)
  • Biffures (1948, перша книга автобіографічної тетралогії «Правила гри»)
  • La langue secrète des Dogons de Sanga (1948)
  • Fourbis (1955, другий том «Правил гри»)
  • La possession et ses aspects théatraux chez les Éthiopien de Gondar (1958)
  • Vivantes cendres, innommées (1961, вірші, ілюстрації Джакометті)
  • Nuits sans nuit et quelques jours sans jour (1961)
  • Grande fuite de neige (1964)
  • Fibrilles (1966, третій том «Правил гри»)
  • Brisées (1966, есе)
  • Afrique noire: la création plastique (1967)
  • Cinq études d'ethnologie (1969)
  • Mots sans Mémoire (1969, вибрані вірші)
  • Wifredo Lam (1970)
  • André Masson, «Massacres» et autres dessins (1971)
  • Francis Bacon ou la vérité criante (1974)
  • Frêle Bruit (1976, четвертий том «Правил гри»)
  • Alberto Giacometti (1978, у співавторстві з Ж. Дюпеном)
  • Au verso des images (1980, есе про художників)
  • Langage tangage (1985, вірші)
  • Francis Bacon (1987)
  • Roussel l'ingénu (1987)
  • À cor et à cri (1988)
  • Bacon le hors-la-loi (1989)
  • Zébrage (1992, есе)
  • Journal 1922—1989 (1992, щоденник)
  • Operratiques (1992, нотатки про оперу)
  • Journal de Chine (1994)
  • L'Homme sans honneur. Notes pour le sacré dans la vie quotidienne (1994)
  • Miroir de l'Afrique (1996, етнографічні праці)
  • Correspondance 1938—1958 (2002)

Література[ред. | ред. код]

  • Nadeau M. Michel Leiris et la quadrature du cercle. Paris: Julliard, 1963
  • Chappuis P. Michel Leiris. Paris: Seghers, 1974
  • Lejeune Ph. Lire Leiris. Autobiographie et langage. Paris: Klincksieck, 1975
  • Juliet Ch. Pour Michel Leiris. Paris: Fourbis, 1988
  • Masson C. L'autobiographie et ses aspects théâtraux chez Michel Leiris. Paris: L'Harmattan, 1995
  • Poitry G. Michel Leiris, dualisme et totalité. Toulouse: Presses universitaires du Mirail, 1995
  • Yvert L. Bibliographie des écrits de Michel Leiris, 1924 à 1995. Paris: J.M. Place, 1996
  • Sermet J. de. Michel Leiris, poète surréaliste. Paris: PUF, 1997
  • Barberger N. Michel Leiris, l'écriture du deuil. Villeneuve-d'Ascq: Presses universitaires du Septentrion, 1998
  • Maïllis A. Michel Leiris, l'écrivain matador. Paris: L'Harmattan, 1998
  • Fauchier V., Fauchier S. La tauromachie comme expérience dionysiaque chez Georges Bataille et Michel Leiris. Anglet: Atlantica, 2002
  • Mercier J. Les traverses éthiopiennes de Michel Leiris: amour, possession, ethnographie. Montpellier: Archange minotaure, 2003
  • Pibarot A. Michel Leiris: des premiers écrits à l'Âge d'homme. Nîmes: Théétète, 2004
  • Albers I., Pfeiffer H. Michel Leiris: Szenen der Transgression. München: Fink, 2004
  • Michel Leiris, ou, De l'autobiographie considérée comme un art. Nanterre: Université Paris X, 2004.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання[ред. | ред. код]