Назаренко Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Назаренко Олександр Олександрович
Народження 15 січня 1961(1961-01-15) (63 роки)
Вінниця, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Жанр жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання Республіканська художня школа імені Тараса Шевченка (1979) і Київський державний художній інститут (1985)
Діяльність художник, реставратор
Вчитель Задорожний Віктор Іванович, Будников Володимир Олександровичd і Виродова-Готьє Валентина Гаврилівна
Член Спілка радянських художників України (1989)
Батько Назаренко Олександр Григорович

Олександр Олександрович Наза́ренко (нар. 15 січня 1961, Вінниця) — український художник, реставратор; ; член Вінницької організації Спілки художників України з 1989 року (у 2014—2016 роках — її голова).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 15 січня 1961 року в місті Вінниці (нині Україна). Син живописця Олександра Назаренка. 1979 року закінчив Київську художню середню школу імені Тараса Шевченка; у 1985 році — відділення реставрації Київського художнього інституту. Навчався у Віктора Задорожного, Володимира Будникова, Валентини Виродової-Готьє[1].

Упродовж 1988—1989 років працював на Вінницькому виробничо-художньому комбінаті. Мешкє у Вінниці в будинку на вулиці Сковороди, № 2, квартира № 2[2].

Творчість[ред. | ред. код]

Працює у галузях станкового (створює натюрморти, пейзажі, портрети, тематичні картини) і монументального живопису, станкової графіки, а також реставрації творів станкового живопису. Серед робіт:

графіка
  • «І. Ганіна» (1985);
  • «Лариса» (1985);
  • «Теплий вечір» (1986);
  • «Теплий день» (2003);
  • «Пробудження» (2004);
  • «Травень» (2008);
  • «Портрет молодого чоловіка» (2009);
  • «Зима» (2010);
  • «Місто Вінниця» (2011);
  • «Літній день» (2013);
живопис
  • «Дід Олексій» (1985);
  • «Па­м'ять» (1987);
  • «Заснула, Вкраїно… Спи ж, поки сонце не встане» (1989);
  • «Солодка музика, чи Окрім джазу» (1989);
  • «Мандри» (1998);
  • «Ліс» (2000);
  • «Осінь» (2001, 2006);
  • «Теплий день» (2003);
  • «Тінь» (2007);
  • «Вінниця крізь віки» (2010);
  • «Совість» (2010);
  • «Ріка Буг. Осінь» (2010);
  • «Бузок» (2013);
  • «Наближається весна» (2014);
  • «Піони» (2014);
  • «Цвітуть яблуні» (2014);
  • «Бабусина хата» (2014);
  • «Відлига» (2014);
  • «Похмурий день» (2015);
  • «Зима. Теплий день» (2015);
  • «Ранок» (2016);
  • «Ранній сніг» (2017);
  • «Кінець зими» (2017).
монументальні роботи

Бере участь в обласних, республіканських, міжнародних (був експонентом виставок українського мистецтва в Болгарії, Німеччині, Швеції, Польщі, Італії, Росії, Австрії[3]) мистецьких виставках з 1984 року. Персональні виставки відбулися у Вінниці у 2003–2004, 2008, 2012 роках.

Роботи зберігаються у Вінницькому художньому музеї, Музеї книги у місті Тульчині, а також приватних колекцій в США, Канаді, Франції, Фінляндії, Швеції, Австрії, Бразилії, Італії, Саудівської Аравії та інших країн[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]