Мозаїка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Геракл перемагає Лернейську гідру. Національний археологічний музей Іспанії.
Фрагмент мозаїки, українські народні мотиви. Розпис на трасі "Сімферополь-Ялта", Крим.

Моза́їка (фр. mosaïque, італ. mosaiko, від лат. musivum, букв. присвячене музам; грец. μοΰσα — муза) — зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток, шпону та інших матеріалів. У давні часи мозаїка звалась "Santa Mark" (англ. - Святий Марк, якому було присвячено більшість американських мозаїк)

Матеріали для мозаїк[ред.ред. код]

В різні часи для мозаїк використовували різні матеріали. Найпростіші — дрібні камінці та морська галька .

Морська галька[ред.ред. код]

Галька базальтів і андезитів на пляжі острова Тірасія, (Санторіні, Греція)

Камінці для мозаїк могли різнитися за розміром, але помічено, що уніфікований розмір камінців надає широкі можливості для створення будь-яких складних орнаментів чи сюжетних композицій. Це помітили ще в добу Стародавньої Греції, де орнаментальні і сюжетні комозиції навіть в чорно-білому варіанті досягли довершеності і сприймались як досягнення в мистецтві. Довготривалість мозаїк рятує їх навіть у випадках війн чи природних лих. Від більшості античних споруд не збережено дахів і стін, але врятувались саме мозаїки на підлогах.

Морська галька і експерименти з нею надали також і нову технічну можливість її створення. Так, в умовах спекотного тропічного клімату в Іспанії викладали підлоги і ділянки подвір'я морськими камінцями, тісно укладеними на ребро. Такі підлоги поливали водою, що зменшувало спеку.

Природні камені[ред.ред. код]

Природні камені, подрібнені на необхідні уніфіковані частини, використовували, як в античності, так і нині. Серед них мармур, базальт, граніт тощо. Природні камені різного забарвлення помітно розширили кольорові гами мозаїк.

Смальти[ред.ред. код]

Новий щабель розвитку мозаїчного мистецтва пов'язаний з варкою скла і використанням смальт, штучних камінців зі скла з додачею солей і оксидів різних металів. Винахід смальти і удосконалення технології її виробництва значно розширив колористичні і технологічні можливості мозаїк. За ці особливості смальт учепилося християнство як на можливості відтворити в мозаїчних картинах увесь арсенал, як реалістичних, так і уявних, символічних та вкрай умовних категорій і догматів (Св. Трійця, фаворське світло, серафіми).

Кераміка, порцеляна, метали[ред.ред. код]

У 19-20 ст. стрімкий розвиток хімії і керамічних виробництв додали до матеріалів мозаїки кераміку, порцеляну (в обмежених кількостях ) і шліфовані метали.

На базі Українського інституту Високомолекулярних сполук була розроблена мозаїка поліефірна, котра мала широку кольорову гаму, відрізнялась здатністю приймати будь-яку форму, характеризувалась високою стійкістю до природних і експлутаційних чинників.

Серед новітніх матеріалів, запропонованих для мозаїк, — кольоровий керамограніт.

Таким чином, особливості технології створення матеріалів для мозаїк помітно розвинулися, зберігши всі різновиди в практиці від античності до сьогодення.

Коштовне авантюринове скло[ред.ред. код]

Давні часи[ред.ред. код]

Мистецтво мозаїки виникло в античну епоху. Широко застосовувалася при оздобленні храмів, інших громадських будівель. Особливого поширення мозаїка набула у Візантії. Прикладами художньої довершеності мозаїки середньовічного мистецтва на теренах України є мозаїчна підлога в Десятинній церкві (10 ст.), настінні мозаїки в Софійському соборі (11—12 ст.) у Києві.

Монументальна мозаїка в радянську епоху[ред.ред. код]

У радянські часи в виникла, так звана, «монументальна мозаїка» як окремий, самодостатній вид мистецтва.

Джерело[ред.ред. код]

  • Короткий енциклопедичний словник з культури. — К.: Україна, 2003. — ISBN 966-524-105-2.

Див. також[ред.ред. код]