Налду

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Налду
Налду
Налду
Особисті дані
Повне ім'я Роналду Апаресіду Родрігіш
Народження 10 вересня 1982(1982-09-10) (42 роки)
  Лондрина, Бразилія Бразилія
Зріст 198 см
Вага 89 кг
Громадянство Бразилія Бразилія
Позиція центральний захисник
Номер 25
Юнацькі клуби
Бразилія «Педрабранка»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2002–2004 Бразилія «Педрабранка» 47 (3)
2004–2005 Бразилія «Жувентуде» 36 (8)
2005–2012 Німеччина «Вердер» 173 (22)
2012–2016 Німеччина «Вольфсбург» 125 (16)
2016–2018 Німеччина «Шальке» 60 (8)
2019–2020 Франція «Монако» 7 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2007–2009 Бразилія Бразилія 4 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2020– Німеччина «Шальке» (асист.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Роналду Апаресіду Родрігіш (порт. Ronaldo Aparecido Rodrigues, нар. 10 вересня 1982, Лондрина), більш відомий як Налду — колишній бразильський футболіст, що грав на позиції захисника, останнім клубом якого був французький «Монако». З 2020 року є членом тренерського штабу «Шальке»[1].

Відомий, зокрема, виступами за «Вердер», «Вольфсбург», а також національну збірну Бразилії.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

В юності Налду займався футболом в клубі «Педрабранка». Після завершення виступів за юнацьку команду він ще два сезони грав за «Педрабранку» на професійному рівні.

Наступним клубом Налду став «Жувентуде», де пограв в одній команді з Тіаго Сілвою. Захисник провів у клубі один сезон, протягом якого забив 8 голів у 36 матчах чемпіонату.

Влітку 2005 року Налду підписав контракт з бременським «Вердером». З цією командою йому вдалося двічі завоювати срібні нагороди чемпіонату Німеччини, здобути Кубок німецької ліги, Кубок та Суперкубок Німеччини, а також стати фіналістом Кубка УЄФА сезону 2008-09.

18 липня 2012 року бразильський гравець перейшов до «Вольфсбурга» за €4,000,000[2][3]. Налду був основним захисником клубу, провівши за чотири сезони 125 матчів чемпіонату. З 2014 року в деяких матчах виводив команду на поле з капітанською пов'язкою. Разом з «Вольфсбургом» у сезоні 2014/15 став срібним призером Бундесліги та володарем Кубка Німеччини.

У липні 2016 приєднався до «Шальке» як вільний агент. У клубі провів 60 матчів за два з половиною роки, зокрема всі 34 матчі Бундесліги 2017/18. За підсумками того сезону завдяки успішному сезону посів третє місце в рейтингу Футболіст року в Німеччині[4].

3 січня 2019 перейшов до «Монако» за 2 мільйони євро. У перших трьох матчах за монегаський клуб Налду отримав дві червоні картки, що стало рекордом чемпіонату Франції за останні 30 років[5]. Після цього Налду втратив місце в стартовому складі та в сезоні 2018/19 зіграв лише 7 разів у Лізі 1. Після того, як у сезоні 2019/20 Налду не зіграв жодного офіційного матчу за «Монако», 17 січня 2020 року сторони вирішили достроково розірвати контракт, розрахований до 30 червня 2020-го[6][7].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
Налду та Дієго святкують перемогу «Вердера» в Кубку Німеччини.
Німеччина «Вердер»
Німеччина «Вольфсбург»
Бразилія Збірна

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Manuel Baum appointed as new head coach of FC Schalke 04 - Fußball - Schalke 04. Fußball (амер.). 30 вересня 2020. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 10 січня 2021.
  2. Налду переходить до «Вольфсбурга» [Архівовано 3 жовтня 2012 у Wayback Machine.]; werder.de, 17 липня 2012(англ.)
  3. «Вердер» прийняв пропозицію «Вольфсбурга» по Налду [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]; goal.com, 18 липня 2012(англ.)
  4. Toni Kroos named German footballer of the year | Sports| German football and major international sports news | DW | 05.08.2018 [Архівовано 3 грудня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
  5. Monaco: Naldo, un carton rouge pour l'histoire — Sports [Архівовано 3 грудня 2019 у Wayback Machine.] (фр.)
  6. Налду йде [Архівовано 26 січня 2020 у Wayback Machine.]; asmonaco.com, 17 січня 2020 (англ.)
  7. Налдо покинув «Монако» [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.]; Футбол 24, 17 січня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]