Наш Івасюк
Наш Івасюк | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| Студійний альбом | |||||||
| Виконавець | Плач Єремії | ||||||
| Дата випуску | 2002 | ||||||
| Жанр | блюз-рок фольк | ||||||
| Тривалість | 45:48 | ||||||
| Лейбл | Atlantic Music | ||||||
| Хронологія Плач Єремії | |||||||
| |||||||
«Наш Івасюк» — четвертий студійний альбом львівського рок-гурту «Плач Єремії», виданий у 2002 році та присвячений пісенній спадщині Володимира Івасюка (триб'ют).
На зламі століття Тарас Чубай, у творчій колаборації з різними музикантами, випустив поспіль три альбоми: «Наше Різдво» (1998), «Наші партизани» (2000) та «Наш Івасюк» (2002) у загальній концепції нагадати кожному українцеві де його дім, де мрії і де – вороги[1].
Для молоді першої чверті XXI століття відповідь на запитання хто виконує «Я піду в далекі гори» – гурт «Плач Єремії», оскільки інтерпретація цієї пісні запам’яталася саме у виконанні Тараса Чубая та його гурту. Проте, на думку Тараса, цей твір найкраще заспівала Квітка Цісик. «Для мене пісні Івасюка були єдиним промінчиком у совєтській музиці. Я виростав на музиці Віктора Морозова, на його піснях, а він також виконував пісні Володимира Івасюка. У 90-х роках з’являлося багато інтерпретацій пісень Івасюка. Багато з них були дуже не якісними, зроблені з несмаком. Я вирішив показати справжнє і достойне обличчя Володимира Івасюка»[2].
Джерелом натхнення для версії пісні «Я піду в далекі гори» став концерт Боба Марлі, відомого виконавця реггі. Відповідно, версію «Плача Єремії» називають «сонячним реггі». Пісня на концертах завжди виконується з великим хором глядачів[2].
У ювілейний для Івасюка, 2009-й рік, музичним проектом «Наш Івасюк» розпочався мистецький марафон у Львівському національному академічному театрі опери та балету ім. Соломії Крушельницької, який зініціював Тарас Чубай. У концерті взяли участь вокальна формація «Піккардійська терція», гурти «Дивні» та «Кому вниз», струнний квартет камерного оркестру «Віртуози Львова» та Віктор Морозов[3].
- «Водограй»
- «Запроси мене у сни»
- «Червона рута»
- «Я піду в далекі гори»
- «Я твоє крило»
- «Пісня буде поміж нас»
- «Капелюх»
- «Над морем»
- «Нестримна течія»
- Бонуси
- «Водограй» (струнний мікс)
- «Над морем» (альтернативний мікс)
- «Пісня буде поміж нас» (струнний мікс)
1999 року на пісню «Я піду в далекі гори» гурт «Плач Єремії» випустили кліп, який став першим у відеографії колективу, який на момент зйомок існував майже 10 років. Зйомки відбувалися у Києві на Троєщині через брак коштів на поїздку у гори. Бюджет кліпу склав 500 доларів та пляшка коньяку «Тиса»[4][2][5][6].
Команда проєкту складалась з режисера й кліпмейкера Віктора Придувалова, оператора Ярослава Пілунського. Продакшн – «Short Stories», пост-продакшн – «Mental dRive studio»[7].
- ↑ Оксана ЛОГАЧОВА (21 червня 2024). Тарас Чубай: постать голосу (укр.). «Український інтерес». Процитовано 31 серпня 2024.
- ↑ а б в Олександр ДОКІЄН (7 лютого 2019). Пісні Івасюка «Я піду в далекі гори» 50 років. Про історію написання, «Плач Єремії» та Боба Марлі (укр.). «Шпальта». Процитовано 31 серпня 2024.
- ↑ Прасковія НЄЧАЄВА, Тетяна КОЗИРЄВА (4 березня 2009). Наш Iвасюк. Чотири десятиріччя тому він кинув виклик всій радянській «попсі». Подужати задану ним висоту й сьогодні вдається мало кому (укр.). «День» №37. Процитовано 31 серпня 2024.
- ↑ Ірина БАБІЙ (28 лютого 2016). Як то було, або У Мережі з’явилися перші кліпи гуртів Скрябін, Брати Гадюкіни, Green Grey, The ВЙО, Плач Єремії, Друга Ріка (укр.). «Галицький кореспондент». Процитовано 31 серпня 2024.
- ↑ Євгеній МОРІ (28 квітня 2020). Віктору Придувалову - 50. Згадуємо хіти головного українського рок-кліпмейкера (укр.). «Суспільне Культура». Процитовано 31 серпня 2024.
- ↑ Дмитро САЛТИКОВ (10 серпня 2022). Антологія українських кліпів: Віктор Придувалов (укр.). «Слух». Процитовано 31 серпня 2024.
- ↑
Plach_Eremiy – Я Піду В Далекі Гори на YouTube
