Незабудька гайова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Незабудька гайова

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Евдикоти (Eudicots)
Айстериди (Asterids)
Порядок: Шорстколистоцвіті (Boraginales)
Родина: Шорстколисті (Boraginaceae)
Підродина: Boraginoideae
Триба: Eritrichieae
Рід: Незабудька (Myosotis)
Вид: Незабудька гайова
Myosotis nemorosa
Besser, 1822
Посилання
Вікісховище: Myosotis nemorosa
Віківиди: Myosotis nemorosa
IPNI: 119149-1
NCBI: 1533223

Незабудька гайова[1], незабудка дібровна[2] (Myosotis nemorosa) — вид рослин з родини шорстколистих (Boraginaceae), поширений у більшій частині Європи.

Багаторічна трава зазвичай довжиною 40–60 см, переважно у верхній половині гілляста; стебло голе або розсипано волосисте. Листки еліптичні. Чашечка дзвінчаста, чашолистки трикутні. Віночок округлий, пелюстки блакитні[3]. Рослина від дворічної до багаторічної. Стебло від квадратного до крилатого. Горішки яйцеподібні, верхівка тупа, низ ширший, усічений, 1.4–1.6 × 1.2–1.3 мм. Поверхня гола, блискуча, чорна. 2n = 22[4]. Стебла лише вгорі вкриті розсіяними притиснутими білуватими волосками, нижче майже голі, блискучі[2].

Період цвітіння: травень — серпень[3].

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширений у більшій частині Європи[5][6].

В Україні вид зростає у тінистих лісах, заболочених місцях — зрідка в лісах Карпат, Опіллі, частіше в Поліссі та Лісостепу[2].

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Myosotis nemorosa // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 275. (рос.)(укр.)
  3. а б Tomáš Mrázek. Myosotis nemorosa. botany.cz. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 04.04.2020. (чеськ.)
  4. Bojnanský V., Fargašová A. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 557. (англ.)
  5. The Euro+Med Plantbase Project. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 04.04.2020. (англ.)
  6. Plants of the World Online / Kew Science. Процитовано 04.04.2020. (англ.)