Нечипорук Андрій Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нечипорук Андрій Дмитрович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 18 лютого 1981(1981-02-18)
Рідків, Рівненська область
Смерть 22 травня 2014(2014-05-22) (33 роки)
Ольгинка, Донецька область
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 51 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нечипорук.

Андрі́й Дми́трович Нечипору́к (нар. 18 лютого 1981, с. Рідків, Радивилівський район, Рівненська область, Українська РСР — пом. 22 травня 2014, поблизу смт Ольгинка, Волноваський район, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.


Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у селі Рідків на Рівненщині. З 1987 по 1996 рік навчався у Рідківській загальноосвітній школі. У Радивилівській ЗОШ завершив середню освіту. Районний військкомат направив Андрія навчатися в Козинську автошколу. Згодом він закінчив «Навчально-курсовий комбінат» Рівненської обласної ради за спеціальністю «слюсар газового обладнання».

З 9 червня 1999 року проходив строкову військову службу у прикордонних військах в навчальній військовій частині міста Черкаси, в листопаді цього ж року був направлений в місто Подільськ (на той час Котовськ) Одеської області, у загін особливого призначення Державної прикордонної служби України, в/ч № 2196.

Після демобілізації у листопаді 2000 року почав працювати охоронцем в ПАТ «Рівнеазот», з 2001 року мешкав у м. Рівне, одружився. 2010 року із сім'єю переїхав з Рівного в село Бронники Рівненського району, де почав будувати власний будинок, вів домашнє господарство, разом з дружиною виховував двох доньок. Любив рибалити і ходити за грибами. Працював водієм «швидкої» у Рівному.

З початком російської збройної агресії проти України Андрій добровольцем пішов до військкомату, його взяли лише з третього разу — потрібен був водій. Призваний за частковою мобілізацією 11 квітня 2014 року. Після навчань на Тучинському полігоні біля Рівного вирушив на Донеччину.

Солдат, водій-санітар, командир відділення 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади, м. Володимир-Волинський.

Разом із підрозділом у травні 2014 року ніс службу на блокпосту № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блокпост був атакований проросійськими сепаратистами «ДНР», які під'їхали на інкасаторських машинах[1], та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, РПГ, ПЗРК. В результаті обстрілу здетонував боєкомплект в одній з бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат внаслідок вибуху. Андрій Нечипорук загинув від кульового поранення у серце[2] У цьому бою загинули 16 бійців 51-ї бригади[3]. 14 жовтня в госпіталі від поранень помер 17-й боєць.

Тіла загиблих під Волновахою двома літаками доставили у Рівненський аеропорт, прощальна церемонія відбулася на 233-му загальновійськовому полігоні смт Нова Любомирка. Серед загиблих троє рівнян: Андрій Нечипорук та двоє розвідників з Рокитнівського району — 22-річний Віталій Маринич та 23-річний Леонід Озеранчук[4].

27 травня Андрія Нечипорука поховали в рідному селі Рідкові[5][6]. Залишились батьки, брат, сестра, дружина Ольга та дві доньки — Люба й Марія[7].

Нагороди[ред. | ред. код]

4 червня 2015 року Указом Президента України разом із іншими бойовими побратимами, які загинули з Андрієм Нечипоруком у бою під Волновахою, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни»[8].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

18 лютого 2015 року у Рідківській ЗОШ І-ІІ ст. відкрито меморіальну дошку на честь випускника школи Андрія Нечипорука[9].

Рішенням Рівненської міської ради № 5756 від 17 вересня 2015 року Андрію Нечипоруку присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне» (посмертно).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Бойовики ДНР напали на українських військових під Волновахою (рос.). «Дзеркало тижня». 22 травня 2014. Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 13 липня 2017.
  2. ↑ Міноборони повідомило подробиці сутичок біля Волновахи і Рубіжного. Корреспондент.net. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 30 травня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  3. ↑ Найбільші втрати під час АТО: в боях під Волновахою загинули 16 військових // УНІАН. 2014-05-22. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 13 липня 2017.
  4. ↑ Вони загинули за нас // «День», 5 червня 2014. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 13 липня 2017.
  5. ↑ Сьогодні - 9 днів з дня смерті рівненських військових, які загинули під Волновахою // «ОГО», 1 червня 2014. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 13 липня 2017.
  6. ↑ ФОТО: Похорон воїна з Рівненщини, який загинув під Волновахою // «ОГО», 1 червня 2014. Архів оригіналу за 24 липня 2017. Процитовано 13 липня 2017.
  7. ↑ Підлісна М. Родину загиблого героя Андрія Нечипорука підтримали рівненські прпосвітяни // Сім днів. - 2014. - 18 верес. - С. 11
  8. ↑ Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  9. ↑ Андрій Нечипорук, мужній і невмирущий // «Радивилів.info», 21 лютого 2015. Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 13 липня 2017.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нечипорук_Андрій_Дмитрович&oldid=41805368